У мене культурошок. Позавчора повернувся із Західної України, відпочивав три тижні в Прикарпатті. Гори та передгір'я, чисте повітря і вода, малолюдно, україномовне оточення, майже кожень день дощить... Тут - спека, запилене повітря і хлорована вода, російськомовне оточення, півторамільйонне місто, шум і гам... Хочеться десь сховатися у куточку і пересидіти це все...  Треба почекати - і все пройде... Тут негірше - я просто відзвичаївся... Але як же це непросто - повертатися додому... Це - культурошок.

Суть культурного шока - конфликт старых и новых культурных норм и ориентации, старых — присущих индивиду как представителю того общества, которое он покинул, и новых, то есть представляющих то общество, в которое он прибыл. Собственно говоря, культурный шок - это конфликт двух культур на уровне индивидуального сознания.

Культурный шок не так безобиден, как кажется, - недаром на него обратили внимание психологи. Ведь в этом состоянии человек испытывает массу отрицательных эмоций. Это и чувство потери друзей и статуса из-за оторванности от привычного окружения. И ощущение отверженности и ненужности. Плюс дискомфорт, вызванный различиями между культурами. И – самое главное - осознание собственного бессилия из-за невозможности адекватно взаимодействовать с новым окружением. В результате возникают тревожность, раздражительность, депрессия, бессонница и даже психосоматические расстройства (упс... 0_о)

Може десь є лотоси і гінкго,

Тихі річки і рожева даль,

У краю неляканих фламінго,

Де росте неламаний мигдаль...

Каюся, я винен. Винен в тому, що іноді люблю випити пива зі снеком. Наприклад, є добре пиво TUBORG, є непогані сухарики «Флінт» (особливо я полюбляю зі смаком червоної ікри або сиру). Добре, коли продукт якісний, і зовсім радісно, коли улюблений продукт ще проводить яку-небудь акцію, де можна щось виграти – якщо не автомобіль чи плеєр, то хоча б «гарантований» рінгтон для телефону. Смакуєш улюбленим напоєм, заїдаєш улюбленим снеком, ще й якусь приємну дрібничку отримуєш. Життя прекрасне! В теорії...

Все було б добре, якби слова маркетологів не розходилися з ділом. От написано не етикетці ТУБОРГу – «відправ цей код» на такий-то номер. Дякую, що пояснили. Але ж коду нема! (на фото - код повинен бути на чорній стрічці) Мабуть, для того і написано – дійсно, не кожен зрозуміє, що треба «ніщо» кудись отправити. Правда, краще б розповіли, як це зробити, ну то й ладно. Я так розумію, що код таки повинен бути. В кожній пляшці. Бо на кожній етикетці написано «відправ код, що знайдеш під етикеткою», а не «КОЛИ знайдеш, відправ», і на етикетці без коду ніяких тобі «шукай код у наступній пляшці» чи чогось подібного, як положено (правила акції www.tuborg.ua/actrus/greenfest/rules.html). Нечесно. Знову дурять. Я люблю ТУБОРГ, але не любю, коли мене обманюють. А доброго пива на ринку, дяка Богу, вистачає. Щож, прощавай, ТУБОРГ, я любив тебе і без заохочувальних призів, але після таких «акцій», вибачай, мені іншим шляхом. Наприклад, разом з Hike, який не обіцяє мені нічого в подарунок, але ж порядно відноситься до мене, як до споживача. Навіть добре – Hike коштує на 50 копійок дешевше. Мабуть тому, що не витрачається на макарони, які потім треба вішати на вуха покупцям.

У сухариків «Флінт» ситуація дещо інша. Але не сказав би, що краща. Код там можна знайти не в кожному пакетику, про що чесно повідомляється. «Але якщо знайшов – то подарунок у тебе в кишені! Хоч рінгтон, хоч картинка для мобіли – але все-таки! А, може, повезе й виграєш мп3-плеєр чи скутер!» Думати так – це обдурювати себе. Про який плеєр може йти мова, якщо не працює нормально wap-сайт, з якого треба скачувати рінгтони? У відповідь на СМС приходить посилання на сторінку, де можна обрати рінгтон. Сторінка завантажується, сайт принаймні існує – дякувати й на тому. Але, спробувавши щось завантажити, отримуєш зась. Лінки не працюють. Сумно. Знов обдурили. «Флінт», я був з тобою кілька років, ти мені дійсно подобався. Але ніщо не триває вічно, особливо якщо непорядно себе поводити. Є ще «Клінські» сухарики, є чимало горішків. Прощавай, Флінте. Дури когось іншого.

Справа не в тому, що я хотів в подарунок від улюблених брендів якийсь рінгтон чи оголену джепегову тьотку, а не отримав їх. Справа в елементарній порядності, у відношенні виробника до споживача. Сказав – виконуй, за язика ніхто не тягнув. Справа принципа. З минулого вікенду я п'ю Hike та закусюю горішками «Козацька розвага». Принаймні, поки вони не влаштували ніякої «акції». А ви?

Альбом містить 13 композицій, серед яких вже розкручена у кліпі «Girlfriend» та саундтрек до "Ерагону" «Keep Holding On». Чесно кажучи, я вражений. Вражений цим альбомом. Але, на жаль, не через те, що він дуже кльовий, а якраз навпаки. Він значно гірший попереднього «Under My Skin» (2004), не кажучи вже про феноменальний «Let Go» (2002), який свого часу просто підірвав світовий музичний простір і відкрив широкому загалу ім'я Авріл Лавін. Більшість же пісень альбому «The Best Damn Thing», скоріше, нагадують вінніпухівські «крічалкі і вопілкі», а не попередні оригінальні твори канадської співачки - у альбомі 10 «Ґьолфрендів»-клонів...

І якщо в пресі зараз можна почути думку про те, що начебто «дівчинка-рокер» подорослішала та посерйознішала, то насправді все, виявляється, навпаки. Ні, можливо, «подорослішання» стосується вигляду – одежі та зачіски співачки, а також її сімейного стану, але стосовно музики таке твердження не має жодних підстав.

Пригадується анкдот, коли зустрічаються старі друзі після довгої розлуки і один каже:

- Гей, а ти з роками зовсім не змінився!

І отримує відповідь:

- А ти змінився. Ти – деградував.

Таких глибоких і зрілих у життєвому розумінні речей, як, наприклад «Too Much to Ask» у «Let Go» чи «Slipped Away» в «Under My Skin», цей альбом просто не має. Так, «Keep Holding On» може потягатися, але ж він був написаний для фільму про драконів і безпосередньо до альбому має тільки те відношення, що фізично розміщений з ним на одному диску... А до загальної картини платівки ця композиція просто не вписується. На щастя.

Дві пісні, які, на мою думку, крім «Keep Holding On», є сенс послухати - це «Runaway» та «Alone». Але більше – нічого. Дуже прикро...