Фраза фільму: «Я думаю, что мы вольны сами принимать некоторые решения, но судьба каждый раз посылает нам какие-то знаки... И наше счастье зависит от того, научились ли мы правильно понимать их...»

Під Новий Рік у республіках колишнього Радянського Союзу прийнято дивитися «Іронію Долі», в Сполучених Штатах на Різдвяні свята – мабуть, чисельні інтерпретації на тему «Один Вдома». З одного боку, дивитися одне й те саме набридає, а з іншого – всеж хочеться чогось святкового, доброго, казкового, романтичного і трошечки сумного... І якщо добре пошукати, то такі фільми можна знайти, і вони надалі можуть стати для вас тим самим, що й «Іронія долі» для мільйонів радянських глядачів... Один з таких фільмів 1 січня я знайшов у себе на диску – колись давно я бачив відривками його по телебаченню, мені він чимось впав в око, але повністю його я так і не подивився... І тиждень назад я справді пожалкував, що багато разів зустрічав Новий Рік та Різдво без фільму, який називається «Serendipity».

Читать дальше...

Режисер: Пітер Челсом

В ролях: Кейт Бекінсейл, Джон К'юзак, Юджин Леві, Лілі Лавін

Актор фільму: головну пару розділити просто неможливо - Кейт Бекінсейл і Джон К'юзак =)

Жанр: лірична комедія

ЩЕ ПОЧИТАТИ ПРО ЦІКАВЕ КІНО

Открыть больше изображений

Ми живемо в світі стереотипів. В світі, де більшістю наших потреб керують розумні маркетологи інтерконтинентальних корпорацій. Якщо плейер – то Ай-Под від Епл. Якщо операційна система для комп'ютеру – то Віндовс від Майкрософт. Якщо кіно – то з Голівуду... А що буде, як трішки визирнути за край, подивитися далі того, що підсунуто під ніс рекламою та звичкою? Якщо встановити на комп'ютер не Віндовс, а Лінукс, подивитися не американське, а ісландське кіно, взяти в руки книжку не американського, російського чи вітчизняного, а сербського письменника?...

Я щиро вдячний, що у нас в країні існують такі видавництва, як львівська «Кальварія» та харківське «Фоліо» – більшість цікавих та незвичайних книжок, на які я натраплював останнім часом, видані саме ними. Не втрачайте шанс – зазирніть за кут...

Є люди, чиє життя – слід розпеченого заліза, вкарбований у землю. Де б вони не ступили – під ними горить. Коли вони пройдуть, дим спаленої землі ще довго їсть очі. Вони – істоти Вогню. Вогонь – їхній елемент. Їхня природа й доля.

Є люди, чиї сліди, залишені в піску буття, не ведуть у напрямку, в якому провадили їхні життя.Пішовши за цим слідом, ми не довідаємось про них правди. Їхні відбитки тут, але їх не видно. Вони – істоти Землі. Земля – їхній елемент. Їхня природа й доля.

Читать дальше...

Альбом містить 13 композицій, серед яких вже розкручена у кліпі «Girlfriend» та саундтрек до "Ерагону" «Keep Holding On». Чесно кажучи, я вражений. Вражений цим альбомом. Але, на жаль, не через те, що він дуже кльовий, а якраз навпаки. Він значно гірший попереднього «Under My Skin» (2004), не кажучи вже про феноменальний «Let Go» (2002), який свого часу просто підірвав світовий музичний простір і відкрив широкому загалу ім'я Авріл Лавін. Більшість же пісень альбому «The Best Damn Thing», скоріше, нагадують вінніпухівські «крічалкі і вопілкі», а не попередні оригінальні твори канадської співачки - у альбомі 10 «Ґьолфрендів»-клонів...

І якщо в пресі зараз можна почути думку про те, що начебто «дівчинка-рокер» подорослішала та посерйознішала, то насправді все, виявляється, навпаки. Ні, можливо, «подорослішання» стосується вигляду – одежі та зачіски співачки, а також її сімейного стану, але стосовно музики таке твердження не має жодних підстав.

Пригадується анкдот, коли зустрічаються старі друзі після довгої розлуки і один каже:

- Гей, а ти з роками зовсім не змінився!

І отримує відповідь:

- А ти змінився. Ти – деградував.

Таких глибоких і зрілих у життєвому розумінні речей, як, наприклад «Too Much to Ask» у «Let Go» чи «Slipped Away» в «Under My Skin», цей альбом просто не має. Так, «Keep Holding On» може потягатися, але ж він був написаний для фільму про драконів і безпосередньо до альбому має тільки те відношення, що фізично розміщений з ним на одному диску... А до загальної картини платівки ця композиція просто не вписується. На щастя.

Дві пісні, які, на мою думку, крім «Keep Holding On», є сенс послухати - це «Runaway» та «Alone». Але більше – нічого. Дуже прикро...