В інтернеті, в тому числі і на ХайБлогері, досить активно обговорюється тема запуску Великого Адронного Колайдера. Хтось просто жартує з цього, хтось дивується людській неосвіченості, а хтось зі страху вкорочує собі віку. Але мало хто задумується, що проблема насправді не в Колайдері, а в тому, що насправді ніяких механізмів контролю за небезпечними експериментами не існує. Секретні лабораторії різних держав плодять у несчісленних кількостях жахливі мікроорганізми, інтерконтинентальні корпорації шукають нові засоби підзаробити - і байдуже, що це буде недостатньо випробувані ліки або небезпечні для екології матеріали. Ані за державою, ані за великими корпораціями, по суті, суспільного контролю не існує. І якщо завтра, наприклад, якийсь божевільний Айнштайн справді вигадає, як створити чорну діру, а Пентагон чи Кремль захочуть використати її в якості зброї, ніхто нічого не зможе зробити... По суті, ніхто нічого і не узнає до того, як Землю почне затягувати до іншого всесвіту... Про це - коротенька, але дуже цікава редакторська колонка Володимира Гурієва із журналу "Компьютерра".Читать дальше...

Споконвіку людина намагалася передрікати майбутнє. Із розвитком технології прогнозування майбутнього перейшло із царини релігії до науки. Але нажаль для багатьох «провидців», чимало з їх «пророцтв» були записані, як виявилось, тільки для того, щоб майбутні покоління могли досхочу поглузувати з них. Нижче подаються 20 найдурніших думок, висказаних щодо майбутнього розвитку технологій. Цікаво, що багато з них належить кращим вченим, які колись були у людства, – лорду Келвіну, Ернесту Резерфорду та Альберту Айнштайну... Щож, мабуть має рацію афоризм: «Якщо відомий вчений похилого віку стверджує, що щось можливе, то він, швидше за все, правий. Якщо відомий вчений похилого віку стверджує, що щось неможливе, то він майже стовідсотково помиляється.»

Читать дальше...

Клей Маултон (ClayMoulton), студент Політехнічного інституту штату Вірджинія, спроектував торшер Gravia, який живиться електрикою за рахунок сили тяжіння. Лампа містить 25-кілограмовий мідяний тягар, який переміщується людиною на висоту 120 см над рівнем підлоги, а потім до справи приймається сила тяжіння. Неквапливо спускаючись по стрижню торшера, тягар розкручує ротор генератора, що живить десяток економічних світлодіодів, які й дають бажане світло.

Зовнішньо торшер нагадує колону, бокові стінки якої являють собою акрилову лінзу, що дозволяє отримувати світло майже від всієї поверхні лампи, а не лише від тіїє частини, де знаходяться світлодіоди. Акріл (поліметилакрілат) – це термопластичний матеріал, що виробляється шляхом полімерізації 100% чистої сировини (мономерів) і характеризується добрими механічними якостями та високою стійкістю при малій вазі. Як очікується, із часом акріл в лампі старітиме і перетворюватиметься у деяку подобу "фільтру", який блокуватиме синю частину спектру, через що світло ставатиме більш природнім: спочатку пристрій дає світло синіх відтінків, яке, за розрахунками, має стати більш звичним протягом 10-15 років використання лампи.

Читать дальше...

Открыть больше изображений

Результаты исследования показали, что мировые языки развиваются неравномерно, скачками, сообщает Компьюлента со ссылкой на New Scientist. Марк Пагель из Университета Ридинга (Великобритания) и его коллеги применили статистические приёмы, обычно используемые в биологии, при анализе трёх основных языковых групп мира: индоевропейской, австронезийской и банту. Сравнив часто используемые слова в каждой из них, учёным удалось выявить, какие языки произошли от других языков в своей же языковой группе. Это позволило исследователям построить "семейное древо", на котором ясно виден язык-"прародитель" и сотни "дочерних" языков.

Читать дальше...

Пол Понганис (Paul Ponganis) и его коллеги из океанографического института Скриппса (Scripps Institution of Oceanography) открыли новые детали удивительной способности императорских пингвинов оставаться под водой долгое время, сообщает MEMBRANA.

На одном вдохе императорский пингвин может проплавать под водой более 20 минут, что расширяет его возможности по поиску пищи. Американские биологи провели необычное исследование в Антарктике. Учёные снабдили птиц датчиками в сосудах и микропроцессорами, записывающими уровни кислорода в течение погружений.

Оказалось, что из-под воды пингвины возвращаются с минимальным уровнем содержания кислорода в крови, самым низким когда-либо зарегистрированным у животных. При этом низком уровне любые другие существа потеряли бы сознание, а также у них наблюдалось бы повреждение тканей, говорят специалисты.

Читать дальше...
Подробности — в статье авторов исследования в Journal of Experimental Biology.

Открыть больше изображений

Можливо, трошки вже баянчик, але...

Группа учёных под руководством Ани Харлберт из Университета Ньюкастла (Великобритания) провела исследование, результаты которого предоставляют свидетельства того, что женщины действительно отдают предпочтение розовому цвету, а мужчины - голубому. Более того, это может иметь биологические основы.

Авторы нового исследования считают свои открытия подтверждающими теорию о эволюции цветного зрения у человека отчасти для получения женщинами преимуществ по определению спелых фруктов по их яркой окраске. Ранее уже было установлено, что представители обоих полов находят голубой наиболее приятным из всех цветов радуги. Однако информации о различиях в предпочтение оттенков мужчинами и женщинами было недостаточно.

Халберт со своими коллегами провели исследование цветовых предпочтений у 171 представителя Великобритании и 37 недавно иммигрировавших представителей Китая. В обеих группах было одинаковое количество мужчин и женщин. Таким образом учёные получили возможность провести исследования с учётом возможных культурных и биологических воздействий. Каждому из участников эксперимента демонстрировали 750 различных пар цветов радуги. В каждом случае они должны были выбрать один, наиболее предпочтительный для них.

Как и ожидалось участники обоих полов выбрали цвета с оттенками голубого, как наиболее привлекательные. Однако оказалось, что женщины предпочитали голубой с розовыми полутонами, как например лиловый, а мужчины чаще выбирали более чистые тона голубого. При этом китаянки, которые не испытывали воздействия коммерческих игрушек, пропагандирующих розовый как цвет для девочек, показали большее предпочтение к розовому цвету, чем их британские "оппоненты". Основываясь на этом, Халберт считает предпочтение женщинами розового цвета врождённым, хотя и не исключает, что в Китае существуют свои культурные традиции, прививающие девочкам любовь к розовому цвету, сообщает New Scientist.

Від себе добавлю, що в експерименті можна зазначити деякі вади... Наприклад, щодо "мінімізації впливу національно-культурних рис за допомогою відбору китайців", можна заперечити за допомогою гіпотези Сепіра - Уорфа.

Американські вчені Бенджамін Лі Уорф (1897—1941) та Едуард Сепір (1884—1939) висунули гіпотезу, що мови відрізняються не тільки тим, як вони будують речення, але й тим, як вони поділяють світ на елементи, які є матеріалом для побудови речення. На ряді конкретних прикладів Уорф робить висновок про взаємозв’язок мови — з одного боку, і психічної, розумової та практичної діяльності людей — з другого. Причому цю залежність він розуміє як залежність мислення, світогляду і поведінки людей від прийнятих форм слововживання, від природи і характеру мови, якою вони висловлюють свої думки і почуття.

Яким боком це все стосується китайців, які роздивлялися кольори? А тим, що ані блакитний, ані розовий кольори не є чимось абсолютним, і тим більше не можна казати, що якийсь з них більше притаманний чоловікам або жінкам. Адже, наприклад, у ескімосів декілька десятків слів для опису віддтінків синього, у англійців - одне (blue), а жителі спекотних країн взагалі не розрізняють навіть синього та зеленого (наприклад, турки - недаремно ж і нам іноді важко сказати, якого кольору море на сонці)... Тобто, як можна говорити, що чоловікам притаманно любити голубий, а жінкам - розовий, якщо у деяких народів таких понять не існує взагалі?..

Ну, в науку ми віремо, і чекатимемо результатів наступних досліджень =Р