Зміна програми шкільного курсу зі світової літератури – наразі одне з найгарячіших питань освіти (зрозуміло, після славнозвісних випускних тестувань). Маю визнати, що, на відміну від більшості подій, які останнім часом діються в нашій державі, до змін у цьому питанні я ставлюся дуже схвально.

Коли дерева були ще великими, а автор цих строк – маленьким (і ходив до школи), то існував здоровенний курс російської літератури, який займав не тільки чи не більше часу аніж українська та світова літератури разом узяті, але й знайомив школярів із купою непотрібних (на мою думку) речей. Так, я осилив перші два тома «Війни та миру», але потім одразу перейшов до четвертого. «Анну Карєніну» я закрив на другій сторінці. «Злочин та кару» я прочитав від початку до кінця, але «Братів Карамазових» навіть не відкривав. Ряд можна продовжувати і далі... Навпаки, прочитавши «Старого та море», я взявся за повне зібрання Гемінгвея, який, окрім названого твору, до програми, по суті, і не входив...

Читать дальше...