Жах! Я ледве не пропустив сольний альбом Тар'ї Турунен «My Winter Storm» («Моя зимова буря»)! Але, на щастя, я таки дізнався, що його вже треба шукати. І яким же буле моє обурення тим фактом, що ненажерливі пірати вже доклали свою руку до диска і виклали його в інтернеті! =) (Взагалі, характерним є те, що реліз альбома відбувся 19 листопада 2007 року, але вже 13 листопада він просочився в інтернет ще 13 числа того ж місяця, тобто майже за тиждень до офіційного виходу – як кажуть, ворог не спить =Р)

Чесно кажучи, нічого надзвичайного від цього диску я не очікував, беручи до увагу тренд, за яким йшов колишній гурт співачки Nightwish. Якщо перші їх альбоми, як-то «Oceanborn» чи «Wishmaster», були унікальними та неповторними, із різноманітними своєрідними треками (наскільки ж контрастують, наприклад, «She Is My Sin» та «Pharaoh Sails to Orion»!), то надалі справи стали значно погіршуватися, і апогеєм став диск «Century Child», де, на мою думку, творчість групи остаточно виродилася, а послухати, окрім «Ever Dream», мабуть, було вже й нічого. Враховуючи це, очікувати на щось надзвичайне було б не дуже розумно.

Читать дальше...

Ми живемо в світі стереотипів. В світі, де більшістю наших потреб керують розумні маркетологи інтерконтинентальних корпорацій. Якщо плейер – то Ай-Под від Епл. Якщо операційна система для комп'ютеру – то Віндовс від Майкрософт. Якщо кіно – то з Голівуду... А що буде, як трішки визирнути за край, подивитися далі того, що підсунуто під ніс рекламою та звичкою? Якщо встановити на комп'ютер не Віндовс, а Лінукс, подивитися не американське, а ісландське кіно, взяти в руки книжку не американського, російського чи вітчизняного, а сербського письменника?...

Я щиро вдячний, що у нас в країні існують такі видавництва, як львівська «Кальварія» та харківське «Фоліо» – більшість цікавих та незвичайних книжок, на які я натраплював останнім часом, видані саме ними. Не втрачайте шанс – зазирніть за кут...

Є люди, чиє життя – слід розпеченого заліза, вкарбований у землю. Де б вони не ступили – під ними горить. Коли вони пройдуть, дим спаленої землі ще довго їсть очі. Вони – істоти Вогню. Вогонь – їхній елемент. Їхня природа й доля.

Є люди, чиї сліди, залишені в піску буття, не ведуть у напрямку, в якому провадили їхні життя.Пішовши за цим слідом, ми не довідаємось про них правди. Їхні відбитки тут, але їх не видно. Вони – істоти Землі. Земля – їхній елемент. Їхня природа й доля.

Читать дальше...