Epistula non erubescit!

 


Настрій : незрозумілий    

Отченаш


Надибав отченаш англійською та іспанською мовами. Цікаво, адже той, хто хоча б приблизно знає молитву однією мовою, напевно, відразу впізнає її і іншою, навіть якщо і не володіє останньою...

Padre nuestro que estás en los cielos, santificado sea Tu nombre.
Venga a nosotros Tu reino, hágase Tu voluntad, en la tierra como en el cielo.
Danos hoy nuestro pan de cada día, perdona nuestras ofensas
como también nosotros perdonamos a los que nos ofenden.
No nos dejes caer en la tentación, y líbranos del mal. Amen.

Our Father, who art in Heaven, hallowed be Thy Name.
Thy Kingdom come, Thy Will be done, on Earth, as it is in Heaven.
Give us this day our daily bread, and forgive us our trespasses,
as we forgive those who trespass against us.
And lead us not into temptation, but deliver us from evil. Amen.


Открыть | Комментариев 26

Настрій : втомлений    

По кому подзвін


“Немає жодної людини, що була б сама по собі, як острів; кожна людина – це грудка землі, частка суходолу. Коли камінь змиває морем із узбережжя, малішає Європа, так само, як і тоді, коли вода поглинає цілу скелю, чи оселю твого друга, або твою власну: тому із смертю кожної людини малішаю і я, бо я єдиний з усім людством, і тому ніколи не питай, по кому подзвін – він по тобі.”

По кому подзвін... Ці слова, без сумніву, мають бути відомі всім, хто хоч трохи знайомий з американською літературою, а саме з творчістю видатного письменника, нобелівського лауреата Ернеста Ґемінгвея. Саме так називається один з його найвідоміших романів - «По кому подзвін». Той, хто не тільки чув про Ґемінгвея, але й читав (принаймні, починав читати =))) ) вищеназваний роман, знає, що ці слова (навіть більше – епіграф, який і я взяв епіграфом до цієї сторінки) взяті з творчості Джона Донна. Чесно кажучи, сам роман мені не дуже сподобався, а от епіграф вкарбувався в пам'ять, і я вирішив з'ясувати, хто такий цей Джон Донн, і звідкіля саме Ґемінгвей взяв епіграф.

Отже, Джон Донн – англійський поет та письменник, представник метафізичного напрямку, автор ряду елегій, сонетів, а також релігійних проповідей. Народився 1572 в католицькій родині та виховувався в католичному дусі, навчався в Оксфорді та Кембріджі, але диплому не отримав через обмеження для католиків, що існували того часу в Англії. Після дворічних подорожей по Європі, стає секретарем у впливого дворянина, закохався у його племінницю і потайки одружився на ній. Коли про це стало відомо, дворянин вигнав Донна з роботи та домігся його ув'язнення.

Вийшовши з тюрми, Донн від'їжджає до маєтку родичів дружини і оселяється там. Аби покращити свій матеріальний стан, приймає англіканство та пише ряд антикатолічних творів. Двічі обирається депутатом парламенту, має багато дітей. 1617 року його дружина помирає, стиль його творів стає значно мрачнішим, а 1621 року Донн стає настоятелем знаменитого собору святого Павла в Лондоні. Помер Джон Донн 1631 року.

Джон Донн вважається майстром химерного образа, широкої метафори, яка поєднує дві несхожі ідеї в одну. На відміну від образів поетів Єлізаветинської лірики, більшість з яких використовували прості кліше, порівняння близьких об'єктів, як-то “кохання” та “роза”, метафізичні образи несе більшу глибину порівняння двох несхожих об'єктів – наприклад, як ми побачимо далі, нещастя та багатства.

Треба зазначити, що творчість Донна вплинула не лише на Ґемінгвея, але й на Томаса Мертона, який має твір “No Man is an Island” (“Жодна людина – не острів”). Назви творів обох письменників походять із твору Meditation XVII (зі збірки "Devotions Upon Emergent Occasions") Джона Долла, переклад якого я і надаю далі. Переклад мій, а оригінал можно знайти, наприклад, за посиланням isu.indstate.edu/ilnprof/ENG451/ISLAND/text.html. Як на мене, слова дуже сильні. Людям, які вкрай негативно відносяться до релігії читати не треба.

Meditation XVII (зі збірки "Devotions Upon Emergent Occasions")

Nunc lento sonitu dicunt, morieris.(Дзвін, що дзвоить зараз за іншим, каже мені - ти помреш)

Можливо, той, по кому подзвін, настільки хворий, що він не розуміє, що подзвін за ним; і, можливо, я сам вважаю свій стан кращим, ніж він є насправді, в той час коли ті, що знаходяться навколо мене і бачать моє становище, могли примусити дзвони бити за мною, а я не знаю цього.

Церква Католична, Всесвітня, саме такі й дії її; все, що вона робить, належить усім.

Коли вона хрестить дитину, ця дія стосується й мене, оскільки ця дитина таким чином приєднується до тіла, котре очолює мене і пристає до тіла, частиною якого є і я.

І коли вона ховає людину, ця дія стосується й мене: все людство має єдиного автора і є єдиним томом; коли одна людина помирає, одна частина не виривається із книги, але перекладається на кращу мову; і кожна частина має бути перекладеною на неї; Господь тримає декількох перекладачів; деякі частини перекладаються віком, деякі – хворобою, деякі – війною, деякі – правосуддям; але рука Господня на кожному перекладі, та Його рука сшиє всі розрізнені аркуші знову для тієї бібліотеки, де кожна книжка лежатиме відкритою одна до іншої.

І тому дзвін, який кличе на проповідь, кличе не проповідника, але паству прийти, отже, цей дзвін кличе нас всіх; але набагато більше мене, що наближений так близько до двері хворобою.

Раніше існувала дискусія, довга, як тяжба (в якій набожність та самоповага, релігія та роздум, були змішані), який саме з релігійних орденів має дзвонити до молебну першим зранку; і було визначено, що першими мають дзвонити ті, що прокидаються раніше за всіх.

Якщо ми вірно зрозуміємо велич цього дзвону який б’є до кожної нашої вечірної молитви, ми будемо раді примусити себе всавати раніше, в тому розумінні, що цей подзвін має бути нашим так само як того, для якого він насправді і є.

Дзвон б’є для того, хто розуміє, що він б’є; і хоча він переривається врешті, але з тієї хвилини, як це трапилось, він воз’єднується з Богом.

Хто не кидає своє око на сонце, що сходить? Але хто відводить погляд від комети, що вибухає? Хто не склоняє своє вухо перед дзвоном, що бє з будь-якої причини? Але хто може затулити його від дзвону, який проводжає часину тебе самого з цього світу? Немає жодної людини, що була б сама по собі, як острів; кожна людина – це грудка землі, частка суходолу.

Коли камінь змиває морем із узбережжя, малішає Європа, так само, як і тоді, коли вода поглинає цілу скелю, чи оселю твого друга, або твою власну: тому із смертю кожної людини малішаю і я, бо я єдиний з усім людством, і тому ніколи не питай, по кому подзвін – він по тобі.

Ми не можемо назвати це ані випрашувнням нещастя, ані його позичанням, начебто ми самі були б недостатньо знедолені, щоб стукати у інші двері, аби взяти до себе горе наших сусідів.

Дійсно, цю жадобу було б неважко вибачити, якби вона була, оскільки скрута – то є скарб, але рідкісна людина має недостатньо його.

Немає людини, яка б не мала достатньо горя, зрощеного та поспілого нею, і готовою відійти до Бога з тією скрутою.

Якщо людина несе скарб у злитку, або у самородку золота, і не має його у формі грошей, його скарб не допоможе йому у подорожі.

Горе – то скарб за своєю природою, але він не є грошима для використання, за вийнятком того, як ми за його допомогою наближаємось ближче і ближче до нашого дому – до небес.

Інша людина може бути також хворою, і хворою смертельно, і цей тягар має лежати на його тілі, як золото в копальні, і не має ніякого зиску для нього; та цей подзвін, що розповідає мені про його горе, викопує то золото та віддає мені: якщо це попередження про небезпеку іншого примушує мене замислитися про власну, і тим самим врятувати мене, навертаючи за допомогою до Господа, який є єдиним нашим спасителем.

translation is copyrighted ©


Открыть | Комментариев 2



Теги

Наш кандидат


Опрос

Как вы относитесь к пробуждению Ктулху?


Интересы

Антиинтересы

Банери


Google Analytics

Короткий огляд

MAP

Кількість моїх шанувальників в


About me
Тест на украинскость от "КП" в Украине"
Ваш индекс
украинскости: 75
«Поздравляем, ты – нормальный среднестатистический украинец. Вступать в УПА еще рано, но ты рад, что не москаль - и слава богу! И героям слава!»
 
100.gif 0.gif Пройти тест!

ОБОЗ.ua