Аффтар невідомий, але всі права належать йому =)

Якось син до тата йде,
Почина розмову:
"Тату, шо воно таке –
Уркаїнська мова?"

Тато дунув косячок,
Шоб не пухли вуха,
І сказав йому: "Синок,
Розкажу. Послухай."

Якщо довго реготав,
Щелепа одвисла –
Пишеш: "Афтар, ну ти дав!
Я аж гепнув з крісла!"

А побачиш далі ще
Фішки та приколи –
То тоді пиши "Пече!
Просто зпопідстолу..."

Ти від сміху плакав так,
Шо аж текст не видко?
Це вже: "Вбивпаскудонах!
Ти пекельний дідько!"

Всі приколи "непіццтул",
Сто разів пробиті?
Напиши: "То ти гуцул?
Граєш на трембіті!"

А якщо гидке воно,
Наче ті кислички –
"Криотіф" - пиши - "гімно!
Афтара - допічки!"

Хочеться послати нах,
Чухаються руки?
"Вчи москальську! Незарах!
В Жидачів, тварюки!"

Афтар збоченець і псих?
Є у нас в народі
Слово влучнеє для них:
"Пісюнковий злодій".

А якщо чиїсь слова
Не звучать ефектно,
Напиши: "Твій дім - Масква,
Кобзо ти діхфектно!"

Щоб читати чийсь накат,
Треба водки літр?
Коментуй його: "Під кат!
Забагацько літер!"

Хай народ товстий роман
В каментах малює,
Ми ж напишемо: "Їблан.
Ф сотні й не хвилює..."

А щоб плюнути в мурло,
Злістному одміну,
Пишеш: "Встрель себе, мудло,
З ходу та об стіну!"

Там про тебе хтось створив
Тему злу та люту?
Напиши: "Опісюнів!
Афтар, пий отруту!"

Спілкування шось не йде,
Наче всіх прибито?
То спитай: "А цицьки де?
Тему не розкрито!"

Придовбається якщо
Демагог кульгавий,
Наша відповідь: "І що?
Цьом тебе, плюгавий!"

Щоб запалені мізки
Вмить охолодити –
"Ктулху фхтагн, хлопаки!
Прошу не будити!"

Якщо дурні гнуть "Під кат!"
Щось смішне та нове –
Кинь: "Писако, так тримать!
Не труїть, панове."

Якщо дівка дуже зла,
Їй на всіх начхати:
"Ти, доярко, із села?
А з якої хати?"

А якщо вона коли
Скаже добре слово –
То одразу похвали
"Кицю, гламурово!"

...Всіх приколів ти допер,
Можеш вийти в люди...
Укрнет тебе тепер
Поважати буде!

"Хоч у тебе в голові
Замість мозку - дуля!
Абісцятись, дайте дві!" –
Відповів синуля.

Передає УНІАН. Я пацталом. Всі орієнтири втрачено.

Краснодонський міськсуд Луганської області залишив без розгляду іскове подання проходчика шахти ім. Баракова Михайла Мікеріна до управління Пенсійного Фонду України міста Краснодона про взискання ненарахованої пенсії в сумі 7270 гривень 10 копійок.

Як зазначається в постанові суду, заяву було подано без дотримання правил, які прописані ч.3,106 ст.15 Громадсько-процесуального кодексу України, згідно з якими судові документи необхідно оформлювати державною мовою. Аби суд міг розглянути скаргу, Михайлу Мікеріну пропонується виправити недоліки до 2 липня 2007 року.

В той же час позивач відзначив, що не має жодної думки, як виправити вказані недоліки, оскільки тект позову викладено українською мовою, яка і є державною.

...рокат касмадрома... А асемблерний код. Ну, там

mov ax,16

int 21h

і всяка проча фігня. Після того добу йшов дощ, що іноді переходив на зливу. Роблю цей запис, щоб не забути і перевірити наступного разу, чи сниться асемблерний код до дощу...

Доколє жовта преса буде ображати наших шановних батьків міста?.. =) Вчора отримав жовту газету, де два найвищих чиновника в місті - всенародно обраний мер Михайло Марковіч Добкін і неменш всенародний секретар міськради Геннадій Адольфович Кєрнєс називаються відповідно "Дупа" і "Ґепа".

Як казав один з перебіжчиків з ППУ до коаліції, коли його звинуватили у продажності, "ето унізітєльно, ето просто возмутітєльно, йа боєвой афіцер!!!" Мужики, як відомо, не танцюють, а бойові офіцери - не продаються. А депутати?.. Ето возмутітєльно.

Открыть больше изображений

Надибав отченаш англійською та іспанською мовами. Цікаво, адже той, хто хоча б приблизно знає молитву однією мовою, напевно, відразу впізнає її і іншою, навіть якщо і не володіє останньою...

Padre nuestro que estás en los cielos, santificado sea Tu nombre.
Venga a nosotros Tu reino, hágase Tu voluntad, en la tierra como en el cielo.
Danos hoy nuestro pan de cada día, perdona nuestras ofensas
como también nosotros perdonamos a los que nos ofenden.
No nos dejes caer en la tentación, y líbranos del mal. Amen.

Our Father, who art in Heaven, hallowed be Thy Name.
Thy Kingdom come, Thy Will be done, on Earth, as it is in Heaven.
Give us this day our daily bread, and forgive us our trespasses,
as we forgive those who trespass against us.
And lead us not into temptation, but deliver us from evil. Amen.

На Бйорк напав білий Мєдвєд. Прєвєд чомусь відсутній. Мабуть, в холодному північному кліматі не живе...

Пригадується старий анекдот.

Зустрічаються два росіянина, і один каже:

- Рускій язик лучше, чєм украінскій!

Той:

- Да шо ви гаварітє? А, позвольтє поінтєрєсовацца, чєм?

- Чєм украінскій!!!

Але не всі росіяни такі освіччені, деякі ще вважають, що української мови не існує взагалі, що вона - діалект російської. Нажаль для них, це не так. Адже між цими мовами є набагато більше відмінностей, ніж простий правопис (в тому числі абетка) чи звучання слів.

Ще зі школи кожному, мабуть, відомий факт, що в українській мові 7 відмінків іменника, тоді як в російській - 6. Наряду з називним, давальним, родовим, знахідним, орудним та місцевим відмінками, що є і в російській мові, українська має кличний відмінок (юначе, вовчику-братику, тощо).

А цієї весни я відкрив для себе ще одну цікавинку. Виявляється, в українській мові 4 часа дієслова! Наряду із теперишнім, минулим та майбутнім часом є позаминулий час, або плюсквамперфект. Формується він за допомогою допоміжного дієслова бути: був ходив, був плавав, був читав. Наприклад: "До того, як річка зміліла, я був ходив рибалити". Позаминулий час української мови схожий на перфектні часи в англійській мові, найбільше - на Past Perfect, але, звичайно, прямого співвідношення немає. В російській мові такого часу дієслова не існує взагалі, а в деяких слов'янських мовах він набагато поширеніший, ніж в українській, в якій не набув значного розповсюдження.

Вчора ввечорі над містом протягом години пройшла злива. Як зазвичай, дощі та всіляка негода для комунальних служб приходять так само несподівано, як і зима. Цього разу затопило добренький участок по вулиці Червоноармійській, біля самого залізничного вокзалу. Легковушки боялися їхати по такій повені і, тим самим, створили пробку, через яку громадський транспорт не міг проїхати до вокзалу (і відповідної станції метро). Народ повивалював з трамваїв та автобусів і спробував продертися до вокзалу пішки, але тротуари теж затопило =))) Сміливці пішли вброд, а більш обережні люди обрали обхідний шлях.

Постає питання, що буде, коли дощитиме протягом доби... Чи не час запасатися каное або гондолою? о_0

Открыть больше изображений

Кожного разу, коли приїжджаю до Львова, заходжу пообідати до затишного ресторанчику на вулиці Личаківській, недалеко від Арсеналу, що називається "Престо - Домашні страви"... Тут можна покуштувати солянку в горщику і борщ, рис з м'ясом і чимало смачних салатів... Але особисто мені подобається піцца з банановим соком "Sandora" у фірмовій склянці %)

Кафешка має три різнокольорових зали з яскравими стінами, прикрашеними фотографіями у стилі ретро, обслуговування якісне і швидке, ціни помірні. Якщо будете рядом - не проходьте мимо ;)

ЗИ: це не реклама =)))

Наприкінці XVI ст. в ужиток входить нова назва — Личаківська. Вулиця була центральною магістраллю Личакова — значного поселення на Галицькому передмісті. Його виникнення можна, мабуть, віднести до кінця XV ст. Походження назви і досі залишається невиясненим. Найбільш поширеною є думка, що Личаків — перекручена назва маєтку родини Лютців — Лютценгоф.

Про ступінь важливості вулиці в загальній системі Львова свідчить той факт, що вона мала свого старшого — сеньйора вулиці. Це підтверджує думку про те, що вулиця Личаківська, як і інші вулиці передмість, спочатку була окремим поселенням. Личаків починався від нинішнього ринку і тягнувся приблизно до сучасної вул. Козланюка.

У ХVIII-ХІХ ст. мешканці Личакова займалися переробкою зерна на муку і крупу. Звідси досить дивні на наш час назви двох бічних вулиць — Мучна і Круп'ярська.

Детальніше про Личаківську вулицю можна почитати тут lviv.biz/uk/streets/lychakivska/

Открыть больше изображений

Погляд на Львів із башти ратуші, що на площі ринок. Вдертися на висоту 65 метрів (408 сходинок) коштує 3 гривні, за гривню можна подивитися  в бінокль - монетку треба кидати в автомат, і відчиняються "окуляри" бінокля.

Час, коли можна відвідати башту:
вівторок-п'ятниця - з 10 до 17 години;
субота, неділя та святкові дні - з 11 до 19 год;
понеділок - вихідний.

Слово «ратуша» походить від німецького «Rathaus» — будинок ради. Першу міську ратушу побудували в 50-60-х роках XIV століття, коли Львів отримав Магдебурзьке право. Спершу ратуша була була дерев’яною, але у 1381 році згоріла. За деякий час ратушу відновили, а у 1404 році на ній встановили годинник. Будинок магістрату складався із трьох частин, побудованих у різні часи і об’єднаних між собою. Вежу ратуші збудували в 1619 році. Шпиль вежі вінчав залізний флюгер у вигляді лева (герб Львова), над флюгером була закріплена металева куля і зображення орла – герба Польщі. У 1826 році вежа звалилася, в аварійному стані був і весь будинок магістрату.

Нову ратушу збудували у 1830-1835 роках. У 1852-му на вежі встановили новий годинник - замість пошкодженого при пожежі 1848 року. У 1883-му ратушу з’єднали першим у Львові телефонним зв’язком з деякими установами і пожежною командою. У ратуші засідав магістрат, тут жив президент міста.

1 листопада 1918 р. сотник Степан Паньківський підняв над ратушею синьо-жовтий прапор Західно-української Народної Республіки. З цього часу стало традицією вивішувати державний прапор на вежі ратуші. До цього такої традиції не існувало.Під час Другої Світової Війни, 23 липня 1944 р. танкіст Олександр Марченко встановив на вежі ратуші червоний прапор. Синьо-жовтий прапор України знову замайорів над ратушею З квітня 1990 р.

Зараз у будинку ратуші розміщується міська Рада Львова.

Открыть больше изображений

У мене культурошок. Позавчора повернувся із Західної України, відпочивав три тижні в Прикарпатті. Гори та передгір'я, чисте повітря і вода, малолюдно, україномовне оточення, майже кожень день дощить... Тут - спека, запилене повітря і хлорована вода, російськомовне оточення, півторамільйонне місто, шум і гам... Хочеться десь сховатися у куточку і пересидіти це все...  Треба почекати - і все пройде... Тут негірше - я просто відзвичаївся... Але як же це непросто - повертатися додому... Це - культурошок.

Суть культурного шока - конфликт старых и новых культурных норм и ориентации, старых — присущих индивиду как представителю того общества, которое он покинул, и новых, то есть представляющих то общество, в которое он прибыл. Собственно говоря, культурный шок - это конфликт двух культур на уровне индивидуального сознания.

Культурный шок не так безобиден, как кажется, - недаром на него обратили внимание психологи. Ведь в этом состоянии человек испытывает массу отрицательных эмоций. Это и чувство потери друзей и статуса из-за оторванности от привычного окружения. И ощущение отверженности и ненужности. Плюс дискомфорт, вызванный различиями между культурами. И – самое главное - осознание собственного бессилия из-за невозможности адекватно взаимодействовать с новым окружением. В результате возникают тревожность, раздражительность, депрессия, бессонница и даже психосоматические расстройства (упс... 0_о)

Може десь є лотоси і гінкго,

Тихі річки і рожева даль,

У краю неляканих фламінго,

Де росте неламаний мигдаль...