Той, хто дивився позавчора півфінальний матч Ліги Чемпіонів Ліверпуль-Челсі, на власні очі зайвий раз міг  впевнитися в повній безпідставності так званої "першої футбольної істини", яка стверджує "не забиваєш ти - забивають тобі".

Протягом матча Ліверпуль тричі, вже після забитого м'яча, міг вразити ворота клубу Абрамовіча. Першого разу після удару головою Крауча ворота врятував Чех, другого разу Челсі врятувала поперечина після удару Куйта (голандець бив також головою), а третього разу (вже в овертаймі) Куйту таки вдалося вразити ворота суперників, але гол було відмінено через офсайд.

Отже, якщо виходити з "футбольної мудрості", Ліверпуль мав би пропустити якщо не тричі, то одного разу, як мінімум. Одначе щось не спрацювало. Можна сказати, що, немов, "вийняток підтверджує правило". Можна спробувати відмазатись коронною фразою тренера київського Динамо Дем'яненка  "це футбол". Але ж правда в іншому: "перша футбольна істина" - то міф. Так само, як і друга, про те, що "щастить сильнішому". Але про це як-небудь іншим разом, коли буде відповідний привід поговорити про це.