Якось шановний anatoleach пропонував дискусію щодо питання, чи є Веб 2.0 чимось реальним, чи просто маркетинговим ходом для заробляння грошей. Найбільше відповідей посилалися на канонічну статтю Тіма О'Рейлі, в якій дається найповніший опис цієї технології (до того ж самою людиною, яка дала дорогу в життя цьому терміну). Але Анатоліч вимагав більшого, не вдовільняючись "туманними нарисами" - проте, здається, нічого не отримав більш чіткого та зрозумілого. І от недавно я надибав статтю, яка торкається даного питання. Наврядчи вона відповість на всі питання, але, сподіваюсь, дещо прояснить - принаймні, надасть більше ґрунту для роздумів. Оригінал статті англійською можна знайти тут, а я взяв на себе сміливість перекласти її українською, аби дати можливість ознайомитися із цікавим матеріалом якомога більшій кільколсті людей. Переклад не претендує на стовідсоткову відповідність оригіналу, але я намагався як не чіпати сенс того, що хотів сказати автор, так і не перекладати слово в слово. Окремо хотів би підкреслити паралельне використання сполучень "Веб 2.0" та "Web 2.0" - це зроблено навмисно, аби, з одного боку, транскрибувати поширений термін українською, а з другого - не сворити враження повного відторгнення іскомого написання латиною - такий собі прояв політкорректності та інтернаціоналізму =))) Звичайно, всі права на статтю належать авторові - Михайлу Тукнову із компанії Infatex.

Веб 2.0: Шлях у майбутнє чи маркетинговий трюк?

Термін Web 2.0 за останні кілька років почав використовуватися дуже широко. Чимало людей стали вживати це гаряче дзвінке слівце для характеристики своїх сайтів, в той час як інші ставляться до нього навіть з деякою пересторогою, вважаючи це поняття чимось на кшалт недоречно названого маркетингового трюку. Таке ставлення до концепції Веб 2.0 розділило веб-спільноту на два протилежні табори - гарячих прихильників та стриманих скептиків. Незважаючи на це - або саме через це - ще й досі є чимало нерозуміння та суперечок щодо Web 2.0. Чи воно існує насправді? І чи зміни, які прийшли до Інтернету та його використання в останні роки, справді настільки важливі, що гідні носити це ім'я?

Походження самої фрази пов'язують із компанією O'Reilly media, яка зробила термін Веб 2.0 відомим спеціалістам 2003 року. Пізніше, перша конференція Web 2.0, яка пройшла 2004 року, ознайомила із цим поняттям широкий загал. Ряд конференцій, проведених надалі O'Reilly media, зробив термін популярнішим, ніж будь-коли, і посприяв його вживанню багатьма гуру індустрії. Термін Веб 2.0, як він подавався O'Reilly media, окреслює так звану другу хвилю веб-спільнот та сервісів, яка прийшла за першою, що розквітла в період початкового інтернет-буму. Веб-сайти другої хвилі складаються із соціальних мереж, вікі-сайтів та подібних сервісів, головною рисою яких є заохочення до створення контенту самими користувачами та сприяння його розповсюдженню серед таких самих численних користувачів.

Можливо, деяке нерозуміння, пов'язане із Веб 2.0, виходить із того факту, що за самим терміном не стоїть ніяких змін чи оновлень в технічних специфікаціях Павутини. Замість того, він більш вдало описує зміни, які багато розробників веб-сервісів внесли до засобу, яким вони використовують вже існуючий веб. Засновник O'Reilly media, Тім О'Рейлі, означив перехід до Web 2.0 як бізнес-революцію в комп'ютерній індустрії, зумовлену переходом до Інтеренту як бізнес-платформи.

У власному блозі Тім О'Рейлі опублікував компактне визначення терміну, в якому посилається на Веб 2.0 як на уявлення про мережу як платформу, що об'єднує всі пристрої, які підключені до неї. За його думкою, прикладні програми Web 2.0 є тими програмами, які знаходяться у найзручнішому становищі для використання всіх переваг, які може надати інтернет-платформа. Засоби, якими вони можуть досягти цього, - це постійна доставка користувачам оновлень програмного забеспечення та генерація контенту як суміші інформації з багатьох різноманітних джерел, в тому числі і від кінцевого користувача. Прикладні програми Веб 2.0 генерують власні дані та сервіси таким чином, що будь-які користувачі без зайвих зусиль можуть комбінувати їх відповідно до власних потреб. Саме через "парадигму співучасті", як це називає О'Рейлі, Web 2.0 чітко відрізняється від Веб 1.0 - сервіси та результати їх роботи тим кращі, чим більше ними користуються.

Аби ще ліпше проілюструвати відмінність між Web 1.0 та Web 2.0, можна розглядати Web 1.0 як, в першу чергу, зв'язок між комп'ютерами та засіб забезпечення кращої роботи комп'ютерів за допомогою звязку, тоді як Web 2.0 намагається поєднувати людей і примусити технології працювати для людей.

Звичайно, дехто може не погодитись із останнім твердженням і навіть більше - вказати, що Веб 2.0 робить прямо протилежне, зводячи реальне спілкування між людьми до мінімуму, - але факт залишається фактом: Веб 2.0 величезною мірою ґрунтується на різноманітних даних, отриманих саме від користувачів, і роздільна лінія між людьми і технологіями із плином часу затьмарюється все більше.

Чіткий зсув пріорітетів в напрямку від технології до людини, можливо, найкраще ілюструється змінами у технологічних вимогах від 90 років минулого сторіччя до нашого час. Якщо раніше більшість користувачів фокусували власні запити на вирішенні дуже специфічних технологічних вимог, зараз найбільший попит можна наблюдати на сервіси, які залучають та надають послуги якомога більшій кількості кінцевих користувачів.

Справді, досі ламається чимало списів щодо доречності використання терміну Web 2.0, але все свідчить на користь того, що він-таки існує.