Фраза фільму: Біля прилавку з порнофільмами, звертаючись до продавця: «Нам би що-небудь різдвяне – з північним оленем чи індюшкою...»
Ісландія.. Далека, північно-казкова країна снігів, гір, озер, та гейзерів... Чи багато ми знаємо про неї? Ну, наприклад, що її населення складає всього близько 300 тисяч людей, і дві третини з них проживають у столиці – Рейк'явіку, поштовим кодом центрального району якого є 101.. Чи те, що в Ісландії немає прізвищ, і замість нього люди користуються іменем по-батькові... Тобто, живе собі який-небудь Ейдар Гудйонссен =Р – виходить, батько у нього – Гудйон, а як він назове так само свого сина, то зватимуть його – Гудйон Ейдарссон =))) Отакої...
А що ми знаємо про ісландський кінематограф, про ісландьске кіно?... Я донедавна не знав нічого, поки не подивився фільм «Рейк'явік 101»... Це було справжнє відкриття. Ні, нічого супер-пупер ви там не побачите, але...
Що робити майже 30-річному безробітному в Рейк'явіку – місті, «де нудьгують навіть привиди», і «не живуть навіть комахи, окрім вшей», а «блошиний ринок – єдиний вартий уваги музей»?... Можна, звичайно, піти працювати, але навіщо, якщо розведена мати непогано заробляє, та й держава вчасно виплачує матеріальну допомогу?.. От і правильно – немає чого працювати... Тому раз у декілька місяців листи із центру занятості летять у смітник, пасмурні будні проводяться в кімнаті біля іМаку чи за просмотром порнофільмів у друзів, а вихідний – з вечора п'ятниці до ранку понеділка – у старому-доброму барі, де, за твердженням самого героя, «випиває та клеїться весь генофонд завтрашньої Ісландії»... Грошей вистачає, іноді, заради втіхи, можна навіть подражнити паркувальника, кидаючи монетки в автомати і оплачуючи стоянку за тих людей, хто забув це зробити і наражається через це на штраф...
Житя пливе звично та сіро, без змін, невблаганно наближаючись до забезпеченої старості – бо пенсія також гарантована державою, а тепла ванна, вмонтована в кухонний диван, буде гарячою ще мільйони років, поки не охолонуть геотермальні джерела... І от, коли наближується Різдво, і в якості ялинки вже куплено кактус, аби не сумувала домашня ящірка, з'являється Вона... Гаряча іспанка в холодних північних снігах, дівчина, яка вчить танцювати піренейські танці... І оселяється вона в тебе вдома, бо є подругою твоєї матері... Ну, насправді – не подругою, а коханкою, але дізнатися про це доведеться після шаленої ночі з нею, коли всі речі подерті на лахміття, меблі потрощено і... зачато власного брата. Або сестричку =)
І що ж робити?... Мабуть, братися за розум. Бо кожна людина має знайти власне призначення, навіть якщо воно полягає в тому, аби збирати гроші за парковку чи запліднити лесбіянку, що є супругом матері, і таким чином стати батьком власного брата і, як вираховує герой, бабусею самому собі.
Скачати фільм колись можна було тут.
Режисер: Бальтазар Кормакур
В ролях: Хілмір Снер Гунасон, Анна Марія Карлсдоттір, Вікторія Абріл, Бальтазар Кромакур, Олафур Даррі Олаффсон...
Актор фільму: Вікторія Абріль (Лола)
ЩЕ ПОЧИТАТИ ПРО ЦІКАВЕ КІНО
