Epistula non erubescit!

 


Едуард Демерзель

Олег Ольжич

Олег ОльжичОлег Ольжич (О. Кандиба) (1907–1944) – поет, археолог, політичний діяч. Народився 1907 р. у Житомирі в сім'ї поета Олександра Олеся (Кандиби). Дитинство пройшло у Пущі-Водиці біля Києва.

У 1923 р. переїздить у Берлін. 1928–1929 рр. навчався в Кардовому університеті в Празі, після чого отримав докторат з філософії. Був асистентом Українського Вільного Університету у Празі. Працював археологом у чеському Національному музеї, перебував на розкопках у різних країнах. 1938 р. читав лекції зі слов'янської археології в Гарвардському університеті та ініціював створення українського наукового інституту в США. Як активний учасник ОУН-М (полковника Мельника) брав участь у політичному русі Закарпаття, де був заарештований угорською поліцією. За вказівкою Проводу ОУН керував націоналістичним підпіллям на Східних теренах України.

У травні 1944 р. був арештований нацистами і вивезений у концтабір Заксенгаузен, де був закатований.

Його перу належать поетичні збірки «Рінь» (1935), «Вежі» (1940), «Піддзамча» (1946, видана посмертно), а також низка ґрунтовних досліджень із археології, надрукованих українською, чеською, німецькою та англійською мовами.
Збірки творів Олега Ольжича відмінні як за змістом, так і за формою. Першій та останній властива витонченість поетичного стилю, інтелектуальна напруга, в якій вчувається почерк ученого. Проте вірші живилися чистим ліричним джерелом, в них немає сухого сцієнтизму. Друга – пронизана імпресеоністичним спалахом почуттів, позначена яскравою тенденційністю політичногшо гасла. Водночас, три книжки мають спільну рису: посилену істореософічність, де минуле і сучасне витворюють складну і нерозривну проблему. Фах археолога чи не найбільше виявився у збірці «Рінь», історія тут постала як жорстоке самоствердження чи фатальна розірваність, і лише зрідка спалахувала тональність естетизованого первісного гомеостазу.

Багата на драматургію думки й почуття, лірика Ольжича ощадна в художніх засобах, тяжіє до класично випрозореної форми. За аскетичною афористичністю строф лірики Ольжича постає напружена думка борця, що простує над прірвою екзистенційності до великої мети. Все це на повен голос пролунало у «Вежах», де замість заглиблень в історію відчувається гаряче дихання сучасності, риторичні формули-гасла відтворюють атмосферу тривоги і готовності до боротьби.

Помітне місце у збірці посідала поема-хроніка «Городок. 1932», де йшлося про суворе життя українських підпільників. Друга частина «Веж» складає цикл «Незнаному воякові» – своєрідна естетизована політична програма українського підпілля тих літ. Виступаючи з прямим осудом безперспективної інертності українства, Ольжич закликає не примирятися з принизливим животінням раба.

«Підзамчя» – посмертна робота Олега Ольжича, хоча він підготував її ще 1940 року. Вона синтезувала творчі пошуки поета часів «Ріні» та «Веж», засвідчила високу культуру його художнього мислення, схильність о філософських узагальнень духовної дійсності, її драматичних колізій. Поета завжди цікавили горді й нескорені постаті («Муки св. Катерини», «Пророк»). Його лірика – це сповідь воїна, відкритого й чесного в бою, який чітко усвідомлює, що тільки ціною власного життя прокладається шлях до свободи, до виборення права бути органічним складником генетичної пам'яті народу.



Рекомендовать запись
Оцените пост:

Показать смайлы
 

Комментариев: 1

немає достовірної інформації.дуже мало тексту.багато формальностей!!!!


 



Теги

Наш кандидат


Опрос

Как вы относитесь к пробуждению Ктулху?


Интересы

Антиинтересы

Банери


Google Analytics

MAP

Кількість моїх шанувальників в


About me
Тест на украинскость от "КП" в Украине"
Ваш индекс
украинскости: 75
«Поздравляем, ты – нормальный среднестатистический украинец. Вступать в УПА еще рано, но ты рад, что не москаль - и слава богу! И героям слава!»
 
100.gif 0.gif Пройти тест!
ОБОЗ.ua