Біля двох місяців тому я опублікував переклад статті «Зникнення мов і чому це важливо» (на мій подів, той пост потрапив у ТОП записів). Зокрема, там йшлося про те, що «Мови являють собою величезні сховища людських знань. Більшість мов не мають писемної форми, а живуть виключно в пам'яті та культурній діяльності людських спільнот, груп, які протягом тисячоріч знаходили унікальні системи виживання в найрізноманітніших несприятливих обставинах. Людські мови - це каталоги рослин, тварин, комах, історій з життя, явищ природи, хвороб, соціальних парадигм, пісень, жартів, афоризмів, стратегій війни та миру, практик торгівлі та ведення перемовин…»
Коли зникає мова – разом з нею зникає вся інформація, що зберігається в ній і завдяки їй. Один з найсумніших прикладів в історії людства – це зникнення мов корінного населення Американських континентів. За деякими оцінками, лише за півтора сторіччя після відкриття Америки Колумбом населення нового світу скоротилося майже на 80% - з 50 мільйонів (1492) до 8 мільйонів (1650). Відповідно, размо з людьми вмерли і мови, і всі знання, накопичені в них. Відповідно до оцінок ЮНЕСКО, всі корінні мови Північної Америки знаходяться під загрозою зникнення, причому більшість з них вже вмерли.
В цьому пості я пропоную деякі прислів’я та приказки індіанців Північної Америки, яким вдалося дожити до наших днів.
Ми не спадкуємо світ від наших пращурів, ми беремо його в борг у наших нащадків.
Боягуз стріляє із заплющеними очима.
Якщо в очах не було сліз, то в душі не буде веселки.
Тільки коли останнє дерево висохне, останню рибу буде виловлено, і останню ріку буде отруєно, - ви зрозумієте, що не можете їсти гроші.
Не можна підняти булижника одним пальцем.
Із заплаканими очима неможливо побачити майбутнє.
Голодний шлунок робить молитву короткою.
У темряві всі коти – леопарди.
Краще мати менше грому на вустах, а більше блискавки в руках.
Той, хто лягає спати з собаками, прокидається із блощицями.
Коли ти народився, ти плакав, а світ радів. Живи своє життя так, щоб коли прийшов твій час помирати, ти радів, а світ плакав.
Всі ті, хто вмерли, - рівні.
Один дощ не приносить врожаю.
Не можна розбудити людину, яка вдає, що спить.
Стережись людини, яка не розмовляє, і собаки, яка не гавкає.
Койот зажди очікує, і завжди хоче їсти.
Слухати брехуна – наче пити теплу воду.
Коли лис йде кульгаючи, старий заєць підстрибує.
Голодна людина їстиме і з вовками.
Аби розказати одну розповідь, потрібна тисяча голосів.
Не давай «вчора» використовувати забагато «сьогодні».
Жодна річка не може повернутись до свого витоку, але кожна річка має мати початок.
Біля двох місяців тому я опублікував переклад статті «Зникнення мов і чому це важливо» (на мій подів, той пост потрапив у ТОП записів). Зокрема, там йшлося про те, що «Мови являють собою величезні сховища людських знань. Більшість мов не мають писемної форми, а живуть виключно в пам'яті та культурній діяльності людських спільнот, груп, які протягом тисячоріч знаходили унікальні системи виживання в найрізноманітніших несприятливих обставинах. Людські мови - це каталоги рослин, тварин, комах, історій з життя, явищ природи, хвороб, соціальних парадигм, пісень, жартів, афоризмів, стратегій війни та миру, практик торгівлі та ведення перемовин…» 
sez в друзья
