Випадково натрапив у Вікіпедії на цікавий малюнок, який відображає "використання української мови згідно з переписом населення 2001 року" по регіонах. Не зовсім зрозуміло, що мається на увазі під "використанням", але я припускаю, що це є відображення статистики, скільки людей вважають українську мову рідною, адже саме таке питання, наскільки я памятаю, було в переписі населення.

Отже, що ми маємо, якщо глянути більш глибоко, аніж ділення України "на 3 сорти", запропоноване нам командою Януковича в телевіхзійній рекламі під час президентських виборів 2004 року?

1. З Севастополем та Кримом все зрозуміло - в силу історичних причин носіїв Української мови там обмаль, менше ніж будь-де по Україні.

2. Запорізька область - фіфті-фіфті, дуже цікаво =)))

3. Харківська область - нанабагато, але україномовне населення переважає, я радий до безтями =)))

4. Доволі високий процент україномовних в Донецькій (чверть) та Луганській (третина) областях. Де їх в Донецьку стільки взялося - не маю жодної думки, а от щодо Луганська - не здивований, адже майже половина області - то Слобожанщина, етнічно українські землі, на відміну від тих же Донбасу чи Криму...

Вочевидь, треба розуміти, що українська мова на Волині чи Галичині відрізняється від української на Полтавщині, а на Слобожанщині, мабуть, не менше половини носїїв розмовляють суржиком, але все одно статистика приємна, хоч, звичайно, потрібно ще її покращувати =)))

Доречі, хотілося б спитати в пана Табачника, де він тут бачить, що українська мова не потрібна і "цікава лише вузькому прошарку ураїнської інтелігенції"??? о)0 Дивлячись на цю мапу (лише в чотирьох регіонах та Севастополі україномовні в меншості!!!) легко дійти висновку, що друга державна мова потрібна хіба шо політикам, як хочуть підняти свій рейтинг за рахунок підтримки відживших маргіналалів, які або вперто не хочуть, або просто розумово не здатні сприймати українську мову. Але чи на них треба орієнтуватися у розвитку країни?..