Epistula non erubescit!

 


Едуард Демерзель
Настрій: добрий

Порівняння правописів 1929 та 1993 років. Частина 3: Правопис чужомовних слів

Продовжуємо порівнювати правописи 1929 та 1993 років, попередні глави тут.

Правопис чужомовних слів

Найбільше розбіжностей між розгляданими правописами спостерігаємо в правописі чужомовних слів. Так чужомовне l в українській мові згідно з «Правописом» 1928 р. в одних випадках треба було передавати як тверде, тобто ле, ла, лу та л у кінці складу, в інших (особливо перед наступним м'яким складом) як м'яке, тобто ля, льо, лю, ль. Але з уваги на те, що в різні часи й різними шляхами відбувалося запозичення слів із цими звуками, не можна було точно визначити геть усіх випадків і розрядів. Лише в деяких випадках ці звукосполуки пишуться цілком послідовно, зокрема звукосполучення le «Правопис» 1928 р. радив передавати через ле: білет, галера, делегат, електричний, календар, колега, легальний, легенда, лекція, телеграма, телефон, холера, Каледонія, Палермо та ін. У словах, що прийшли до нас із Заходу (незалежно від походження), особливо в словах грецького походження, рекомендовано писати переважно ла, лу (здебільшого перед твердими приголосними) та л у кінці складу: Атлантида, атлас, пластика, схоластика, декларація, капела, класифікація, лабораторія, лабіринт, лаконізм, ландшафт, латинський, макулатура, новела, фабула, філантропія, формула, халат, шарлатан. Платан, Мон-Блан та ін. Приклади на ло: аналогія, глобус, диплом, зоологія, каталог, кілограм, колона, колонія, колоквіум, колорит, колосальний, ловелас, логіка, лозунг, локомотив, ломбард, термінологія, філософія, філологія, хлор, циклон, шаблон, Коломбо, Лондон, Лонгфелло та ін. Приклади на лу: луза, лунатизм, лупа, плутократія, Дувр та деякі інші. Приклади на л перед приголосними та в кінці слів: Алтай, Балкани, Далмація, Балтика, Талмуд тощо; бокал, васал, генерал, журнал, ідеал, капітал, квартал, консул, меморіал, мінерал, оригінал, портал, протокол, скандал, титул та інші.

Але особливо перед наступним м'яким складом рекомендовано писати ля, льо, лю, ль у таких словах: баляда, балянс, бациля, гіперболя, галянтерія,, вакуоля, заля, капсуля, клявіш, клявіатура, кляса, лябораторія, лява, лябіялізація, лятифундія, паляталізація, плаж, скаля, такеляж, шкарлятина й т. ін.; бальон, бальотувати, бльокада, віольончелл, кольоквіум. кольорит, льозунг, льомбард, пльомба, сольо, фльора, фльота, шабльон та ін.; абсолютизм, аглютинація, алювій, алюміній, балюстрада, блюза, валюта, металюргія, галюцинація, ілюзія, ілюстрація, інфлюенціа, люк, люмпенпролетаріат, люпін, полюс, флюгер, целюлоза, шлюз, Лютер та ін.; ль перед приголосними в сполученнях аль (та на початку слова, коли це арабська морфема), ель, іль, оль, уль, юль: альбатрос, альгебра, альков, алькоголь, альт, альхемія, альфа, альфабет, асфальт, базальт, бухгальтер, девальвація, калькуляція, пальто, фальсифікація, Альжир, дельфін, фельдшер; гільдія, Вільсон, фольклор, вульгарний, ультиматум; ль на кінці слова: автомобіль, ансамбль, бінокль, вексель, водевіль, деталь, дуель, мораль, пароль, спіраль, стиль, Версаль, Сенегаль та ін.


М'яким л рекомендовано передавати чуже l і в таких комплексах:

  • -лювати: анулювати, ізолювати, титулювати, формулювати тощо;

  • -люція: еволюція, революція, резолюція й т. ін.;

  • -ляндія: Голяндія, Зеляндія, Курляндія, Фінляндія тощо;

  • -ляр, -лярішй: екземпляр, циркуляр, футляр, епістолярний, капілярний, популярний;

  • -лярія: канцелярія, малярія й т. ін.;

  • -лятор: акумулятор, ізолятор, компілятор і т. ін;

  • -ляція: апеляція, асиміляція, спекуляція тощо;

  • -льний: актуальний, радикальний, спеціяльний і т. ін.;

  • -льоз, -льоза, -льозний: туберкульоз, скурпульозний, целюльоза та ін.

Із наведених прикладів видно, що розбіжності між рекомендаціями «Правопису» 1928 р. і сучасною практикою стосуються в основному звукосполучень ля й ль перед приголосними в сполученні аль. В усіх інших сполученнях вони в основному збігаються.

Грецьку літеру «Правопис» 1928 р. рекомендував передавати згідно з вимовою через т не тільки в словах бібліотека, театр, теологія, теорія, метода, атеїзм, а й у словах етер, катедра, міт, аритметика, логаритм, дитирамб, ортографія, етіопський, Пітагор, Атени, Картагена, Корінт, Методій, Теодор, Теодосій, Теофан і т. ін., однак «Правопис» 1945 р. та сучасний цього не прийняли, а потім пішли за російським, де цей звук ототожнений зі звуком ф.

Грецьке в у тих словах, що давно перейшли до нас безпосередньо з Візантії, «Правопис» 1928 р. радив передавати через в: Вавилон, Василь, Варвара, Візантія, Віфлеєм, Херувім, символ, диявол, але якщо ці слова перейшли до нас із Заходу, то треба було вживати б: Арабія, базиліка. Біблія, бібліотека, базальт, алябастер, Бакх, бакханка, бакханалія, барбаризм, барбарварвар), однак останні шість закріпилися в нашій правописній практиці з початковим в: Вакх, вакханка та ін.

Англійське w і перед голосними «Правопис» 1928 р. радив передавати через в, а не через у, як це зроблено в сучасному «Правописі»: отже Вайлд, а не Уальд, Вайт, а не Уайт, Велз, а не Уельс, Вітман, а не Уїтман, Вестмінстер, а не Уестмінстр, ват, кіловат і т. ін.

Чужомовне і в українській мові «Правопис» 1928 р. в одних випадках радив передавати через і, в інших через и. Так, на початку слова рекомендовано передавати через і, як і в сучасному «Правописі»: історія, ідея, Італія, Ісляндія й т. ін.; після всіх приголосних перед голосним, причому чуже іа передавати через ія, іе через іє, але iu через іу, іо через іо: матеріял, копія, Азія, спеціяльний, мініятюрний, амоніяк, діялект, гіяцинт і т. ін.; авдієнція, гієна, клієнт, пієтет, Трієст і т. ін.; тріумф, тріумвірат, радіус, консиліум, медіум (хоч, звичайно, гармоніювати, асоціювати, копіювати), ембріон, біоскоп, соціологія, аксіома, Онтаріо тощо. Але іноді і перед голосними скорочується: серйозний, курйоз, бар'єр, ар'єргард, кар'ера, прем'єр, п'єдестал, п'єса, п'яніно, ф'юме.

Усі ці рекомендації щодо передачі і перед голосним, як і після приголосних зубних, задньоязикових і л, збігаються із сучасними правописними нормами, але необґрунтовано «Правопис» 1945 р., як і сучасний, ідучи за російським правописом, відступив від правила про передачу чужомовного іа в середині слів через ія; так, у кінці слова за сучасним «Правописом» треба писати матерія, а в середині слова матеріальний.

 

Разом із тим чужомовне і «Правопис» 1928 р. радив передавати через и: в загальних назвах після приголосних д, т, з, с, ц, ж, (дж), ш, ч, р; директор, методист, тип, університет, пропозиція, цифра, режим, шифр, речитатив, експеримент і т. ін., але в кінці слова і: жюрі (за сучасним правописом журі), попурі, колібрі, гаракірі, ефенді. Але в давніх запозиченнях рекомендовано вживати и: митрополит, євангелик, єпископ, католик, У власних назвах (імена людей, прізвища, географічні назви) після всіх приголосних рекомендовано вживати і: Дільман, Тіліур, Зібер, Ціцерон, Россіні, Шіллер, Жід, Мікель, Готфрід, Єдінбург, Сардінія, Тіроль, Кастілія, Бразілія, Абісінія, Сіцілія, Ляйпціг, Альжір, Чікаго, Вашінгтон, Мадрід, Брістоль, Бірмінгем, Пекін, Берлін, Вінніпег, Піренеї, Нагасакі, Гаїті, Цюріх, Потій та ін. Винятки: Анди, Воґези, Кордільєри, бо тут форма множини. Останнє видання «Українського правопису» 1993 р. зробило ряд виправлень щодо передачі чужомовного і в географічних назвах з уваги на традиційність вимови звука як и в таких назвах: Бразилія, Абісинія, Алжир, Лейпциг, Сардинія, Аргентина, Корсика, Сицилія, Единбург тощо.

Грецьке в словах давно запозичених «Правопис» 1928 р. рекомендував передавати через и: митрополит, псалтир, Ярина, Дмитро, а в словах новозапозичених із Заходу через е: летаргія, критерій, телеграф, система, атлет, оркестра, бібліотека, гегемонія тощо, а також Атени, етер, амнестія, магнет, хемія, альхемія й т. ін. Ці рекомендації, за винятком шести останніх, відповідають і сучасним нормам «Правопису». Чуже е на початку власних назв «Правопис» 1928 р. радив передавати через е, а не є: Европа, европейський, Евпаторія, Евфрат, Еспанія, але: Єгипет, Євгена, єретик.

Спостерігаються деякі розбіжності й щодо вживання апострофа та м'якого знака. Так, за «Правописом» 1928 р. треба було писати ь після д, н перед ю в словах адьютант, адьюнкт, коньюнктура. Тепер ці cлова пишемо без ь, а після д, н перед ю ставимо апостроф; ад'ютант, ад'юнкт, кон'юнктура.

Дифтонги au, ou за «Правописом» 1928 р. згідно з вимовою треба було передавати через ав, ов: авдиторія, авдієнція, автограф, локавт, бравнінг, фавна, Фавст, Штравс; Бічер-Стов, Бернард Шов і т. ін. Але Правопис 1945 р. та сучасний зігнорували цю українську фонетичну особливість і стали передавати за російським правописом через ау, оу. Дифтонг eu було рекомендовано передавати через ев: неврастенія, неврологія, невтральний, невтралітет, що, крім двох останніх, були закріплені сучасними словниками. Але німецький дифтонг eu, згідно з вимовою, «Правопис» 1928 р. радив передавати через ой: Нойман, Ойтінґ, Фоєрбах, фоєрверк і т. ін. «Правопис» 1945 р. та сучасний зігнорували цю рекомендацію й закріпили ей, еє в передачі німецького дифтонга eu.

Не врахував сучасний «Правопис» і вимови німецького дифтонга еі, який «Правопис» 1928 р. радив передавати через ай: Гайне, Швайцарія, Ляйпціґ та ін. Тут творці «Правопису» 1945 р. та наступних видань за російським зразком стали передавати не вимову німецького еі, а його написання, хоча недавно всупереч цій рекомендації з'явилися такі написання, як Айзенах, Нортгайм, кайзер, Майнгоф. Тому цей різнобій треба зняти на користь передавання зазначених дифтонгів за їх вимовою, тобто Гайне, Ляйпціг, Швайцарія, штрайкбрехер, Райн, портвайн і т. ін.

Наявні розбіжності між рекомендаціями «Правопису» 1928 р. та сучасною правописною практикою й щодо передачі кінцевих tr, dr, у таких новозапозичених словах, як бурмістер, магістер, міністер, циліндер, Олександер. Сучасний «Правопис» і словники пішли за російською практикою й передають їх без е між т, д і р: бурмістр, міністр і т. ін. Існує гіпотеза, що форми Олександр, міністр російська мова взяла з французької (Alexandre, ministre), тоді як наша мова перейняла ці слова з німецької мови (Alexander, minister). Це вияснює відмінність передавання чужих tr, dr в українській та російській мовах.

«Правопис» 1928 р. радив зберігати придихове г перед голосними в чужих словах: гарфа (а в дужках зазначено, що частіше арфа), Геллада, гістерія, гістеричний, гомонім, гієрогліф, гіпохондрія, гагіографія, Гардіян та ін. Сучасна правописна практика (за винятком слів гебраїка й похідних гебраїчний, гебраїзм і т. ін., а також готель) відкинула цю рекомендацію, і тепер пишемо ці слова без початкового г.

 



Рекомендовать запись
Оцените пост:

Показать смайлы
 

Комментариев: 0

 



Теги

Наш кандидат


Опрос

Как вы относитесь к пробуждению Ктулху?


Интересы

Антиинтересы

Банери


Google Analytics

MAP

Кількість моїх шанувальників в


About me
Тест на украинскость от "КП" в Украине"
Ваш индекс
украинскости: 75
«Поздравляем, ты – нормальный среднестатистический украинец. Вступать в УПА еще рано, но ты рад, что не москаль - и слава богу! И героям слава!»
 
100.gif 0.gif Пройти тест!
ОБОЗ.ua