Клей Маултон (ClayMoulton), студент Політехнічного інституту штату Вірджинія, спроектував торшер Gravia, який живиться електрикою за рахунок сили тяжіння. Лампа містить 25-кілограмовий мідяний тягар, який переміщується людиною на висоту 120 см над рівнем підлоги, а потім до справи приймається сила тяжіння. Неквапливо спускаючись по стрижню торшера, тягар розкручує ротор генератора, що живить десяток економічних світлодіодів, які й дають бажане світло.
Зовнішньо торшер нагадує колону, бокові стінки якої являють собою акрилову лінзу, що дозволяє отримувати світло майже від всієї поверхні лампи, а не лише від тіїє частини, де знаходяться світлодіоди. Акріл (поліметилакрілат) – це термопластичний матеріал, що виробляється шляхом полімерізації 100% чистої сировини (мономерів) і характеризується добрими механічними якостями та високою стійкістю при малій вазі. Як очікується, із часом акріл в лампі старітиме і перетворюватиметься у деяку подобу "фільтру", який блокуватиме синю частину спектру, через що світло ставатиме більш природнім: спочатку пристрій дає світло синіх відтінків, яке, за розрахунками, має стати більш звичним протягом 10-15 років використання лампи.
Gravia здатна генерувати світловий потік у 600-800 лм протягом чотирьох годин, тобто інтенсивність освітлення приблизно еквівалентна лампі накалювання в 40 Вт. Моултон стверджує, що строк служби винаходу становить приблизно 200 років (!) за умови, що механізм працюватиме вісім годин щоденно. При цьому - ніякого дроту, ніяких рахунків на оплату електроенергії і повна незалежність від мережі.
За великим розрахунком, дана концепція повторює принцип годинника із маятником. Звідси випливає і головне неподобство лампи Gravia - необхідність періодично власноруч піднімати тягар догори. Але, як вважає винахідник, із цим неважко буде змиритися, як, наприклад, із необхідністю розігрівати чайник для приготування кави.
На сьогоднішній день ця лампа не є у масовому виробництві, але встигла зайняти друге місце на виставці "зелених" гаджетів у Н'ю-Йорку. Моултон вже подав заявку на патент, і, можливо, через деякий час кожен із нас зможе відчути себе невеличкою електростанцією.
