Epistula non erubescit!

 


Едуард Демерзель
Настрій: голодний

«Хребет диявола» (El Espinazo del Diablo) – готичний жах під яскравим сонцем Іспанії

Хображення привида з фыльмуФраза фільму: «Що є привид? Трагедія, приречена повторюватись знов і знов? Можливо, це – мить болю. Дещо мертве, що видається живим. Почуття, що застигло у часі... немов нечітка фотографія, неначе комаха, що застрягла в бурштині...»

Іспанія, тридцяті роки минулого сторіччя. Розпал громадянської війни. Маленький Карлос (Фернандо Тельбе) – сирота. Його батько, солдат республіканської армії, загинув на фронті. Друзі батька привозять хлопчика в віддалену сільську школу, відрізану від навколишніх сел широкою пустельною місциною. В цьому притулку літня однонога жінка Кармен (Маріса Паредес) і доктор Касерас (Федеріко Луппі) доглядають за дітьми загиблих республіканців. В школі стоїть гнітюча та нервова атмосфера... Як сідає сонце, до дитячої кімнати приходить привид, якого хлопчики кличуть «Той, Що Стогне»...

В народі існує повір'я, що діти, народження яких батьки бажали уникнути, з'являються на світ з відразливою позначкою – «хребтом диявола», коли частина хребта немовляти видна ззовні, непокрита шкірою. Але то все порожні балачки, каже лікар Касерас Карлосу, відповідаючи на запитання хлопчика щодо природи привидів. «Хребет диявола» – лише ознака поганих життєвих умов людей, а привид – плід дитячої уяви...

Так, дорослі не вірять в привидів, та й не до того їм... Кармен та Касерас хвилюються через неминучий прихід франкістів, які беруть верх у війні. Доглядач Хасінто (Едуард Нор'єга), який сам є колишнім вихованцем притулку і в глибині душі ненавидить його та плекає мрію колись покинути школу, щось приховує і потайки шукає золото, яким Кармен допомагає республіканцям... Задля того, аби дізнатися місцезнаходження золота, Хасінто навіть спить із Кармен, зраджуючи свою наречену, куховарку Кончіту (Ірен Біседо). Доктор Касерас, який протягом багатьох років кохає Кармен, накопичує злобу на Хасінто і мучиться через власне безсилля, адже задовільнити жінку він не здатен...

На додачу до всього однієї ночі, ще до приїзду Карлоса, в двір школи з неба впала величезна бомба, але не вибухнула, залишившись стирчати посеред двору, неначе перетворившись на ще одну живу істотою в цьому забутому богом та людьмі місці, немов замінюючи собою хлопчика Санті (Хуніо Бальберде), який загадково зник саме під час авіаційного нільоту...

Поступово Карлос пристосовується до незвичних умов, знайомиться з вихователями та дітьми, проходить численні іспити, аби заслужити авторитет в новому колективі. І от вночі він зустрічає привида, який каже хлопцеві, що незабаром більшість людей, які живуть в школі, загинуть... Привид хоче ще щось сказати, йде до Карлоса ближче, але той лякається і втікає... З цього моменту події починають розвиватися із калейдоскопічною швидкістю.

Дехто з глядачів жаліється, що режисер дуже рано показує привида і тим самим одразу розвіює містичну атмосферу та залишає фільм без важливого елементу нагнітання жаху, адже невідоме завжди на порядок страшніше за те, про що ми маємо уяву. Але такі претензії демонструють лише те, що не всі глядачі глибоко вникають в суть фільму, вбачаючи в ньому виключно «історію з привидом», що зовсім не відповідає дійсності. Ключем до розуміння стрічки є слова, якими зовсім невипадково починається та закінчується фільм: «Що є привид? Трагедія, приречена повторюватись знов і знов? Можливо, це – мить болю. Дещо мертве, що видається живим. Почуття, що застигло у часі... немов нечітка фотографія, неначе комаха, яка застрягла в бурштині...»

«Хребет диявола» – це не фільм жахів про примару, яка тягне за собою на той світ всіх підряд; стрічка не має нічого спільного ані з «Дзвінком», ані з «Прокляттям». Цей фільм хоч і містить елементи містичного трилера, але має в собі набагато більше від драми... В стрічці можна знайти чимало алегорій та метафор, як загальних, так і більш вузьких, зокрема, політичних. Насамперед, мабуть, потрібно відзначити символізм назви фільму: діти у покинутому посеред війни притулку, ще як слід і не ступивши у життя, вже позбавлені майбутнього, так само, як і малюки, народжені із страшниим дефектом – «хребтом диявола»... Що стосується політичної складової, то зв'язок Хасінто, який був вихований та став людиною в школі, а потім зрадив її, із генералом Франко, який пішов війною на свою країну, досить очевидний. Інші алегорії не настільки легко віднайти, але питливий глядач, без сумніву, зможе це зробити.

Але які б натяки ми не знаходили, всі вони працюють в єдиному напрямку: «Хребет Диявола» – стрічка в першу чергу про людські відносини і почуття, про людську жадобу і самопожертву, про любов і зраду, про війну і про те, наскільки людина самотня, коли навкруги свистять кулі... Цей фільм – похмура казка, яка дуже добре ілюструє дегуманізуючий вплив війни на всіх, хто має нещастя зіштовхнутися з нею... Так, безперечно, привид з іншого світу також є дуже важливим, але він є зовсім не тим, на що ми звикли очікувати від подібих істот у фільмах. Привид в руках режисера Дель Торро – не річ в собі, єдиною метою якої є стогнати та гриміти ланцюгами, лякаючи людей, а вдалий інструмент, основна роль якого полягає в донесенні до глядача розуміння, що насправді зло набагато частіше порожується реальними людьми з цього світу, аніж поодинокими потойбічними істотами... І справді, більш жахливим за страшну, але великою мірою випадкову, смерть Санті є цілеспрямована жорстокість носіїв війни, яку ми безпосередньо в кадрі не спостерігаємо, але яка всеж присутня у фільмі постійно, виражена своїм мовчазним смертоносним символом – бомбою.

Порятунку чекати немає звідки: дорослі та діти застрягли у відрізаному від світу притулку, неначе комаха в бурштині, між страхом двох світів, і все це чудово передається кольоровою гамою стрічки – криваво-червоними та жовтими відтінками з одного боку та синіми та лагідно-сірими з іншого. Трупи немовлят у величезних банках із червоною сумішшю в кабінеті лікаря, старі коричневі будівлі посеред жовтої безплідної каменистої рівнини, над якою простягається гаряче та безкрає ярко-блакитне небо Піренеїв – все неначе символізує саме існування героїв, яке є похмурим та гнітючим, але не безнадійним. Бо надія є завжди, поки людина не опустила руки. Покинуті всіма в пустелі, маючи невеликі шанси на порятунок, маленькі герої все ж ведуть боротьбу – боротьбу не з привидом чи кількома злочинцями, а з уособлюваним ними жахом смерті та війни; вони б'ються проти сучасного, якого собі не обирали, та проти минулого, яке має вибухнути і перетворитися на їх майбутнє... Адже ніщо не минає безслідно: розкриваючи в фіналі загадку одного привида, «Хребет диявола» породжує іншого, який, виглядаючи з воріт зруйнованої школи, дає відповідь на головне питання: «Привид – це я...»

Що чекає на мешканців притулку, з якої сторони пильнувати небезпеку? Куди подівся Санті і чи вибухне врешті бомба? Наскільки далеко заради золота готовий піти Хасінто і чого насправді хоче привид?.. Відповіді на всі ці питання можна отримати, подивившись до кінця фільм «Хребет Диявола» (El Espinazo del Diablo) відомого режисера Гіл'єрмо Дель Торро. Цей мексиканський професіонал подарував світові «Хеллбоя», другого «Блейда» та геніальний «Лаберінт фавна», але все це було вже після «Хребта диявола». Цей фільм, який, доречі, режисер називає своїм кращим витвором, нажаль, не дуже відомий вітчізняному глядачу, а заслуговує набагато більшої уваги. Під яскравим сонцем Іспанії влучними соковитими мазками Дель Торро малює справжній готичний жах, застерігаючи світ від трагічних помилок війни – війни між людьми та війни в людських душах.

Режисер: Гіл'єрмо Дель Торро
Сценарій: Гільєрмо Дель Торро, Антоніо Трасхоррас, Девід Муньос
В ролях: Едуардо Нор'єга, Маріса Паредес, Федеріко Луппі, Фернандо Тельбе, Ін'їго Гарсес, Ірен Біседо, Хосе-Мануель Лоренцо, Хуніо Бальберде
Рік випуску: 2001
Країна: Іспанія/Мексика
Жанр: драма/містичний трилер
Нагороди: «Кращій європейський фантастичний фільм» на кінофестивалі в Амстердамі 2001 року, «Гойя» за костюми та спецефекти

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ ПРО ЦІКАВЕ КІНО



Рекомендовать запись
Оцените пост:

Показать смайлы
 

Комментариев: 9

хочу це бачити!!! то має бути ШОСЬ!!!

А чому "має бути"? Воно вже є = залишилось тіки знайти та подивитися :) І це справді "щось" :)

подивилась... гарний фільм... знову тішуся, шо ми живем в країні, де нема війни...

Ага... Але, нажаль, людей, подібних то Хасінто, які заради грошей готові піти на будь-що, занадто багато :(

так, цього в кожному суспільстві не бракує...

Ух, аж дыхание перехватило. Нестандартный подход к привидению - не декорация и не инструмент, а герой.

п.с. заголовки у тебя - хочется всё бросить и читать немедленно)

Стараюсь ;)

Я бачив тільки Лабіринт Фавна дель Торо. Хочу і це ще подивитися :)

Подивись, не пошкодуєш :)

В якійсь мірі "Лаберінт" розвиває ідеї, початі в цьому фільмі... І кажуть, що 2009 року має вийти третій фільм цієї зв'язки - "3993" чи щось таке... Не дочекаюсь ніяк :)


 



Теги

Опрос

Как вы относитесь к пробуждению Ктулху?


Партнёрка

Интересы

Антиинтересы

Банери


Google Analytics

MAP

Кількість моїх шанувальників в


About me
Тест на украинскость от "КП" в Украине"
Ваш индекс
украинскости: 75
«Поздравляем, ты – нормальный среднестатистический украинец. Вступать в УПА еще рано, но ты рад, что не москаль - и слава богу! И героям слава!»
 
100.gif 0.gif Пройти тест!

Полезные ссылки
ОБОЗ.ua