Власно кажучи, в існуванні ґендерної лінгвістики я не дуже впевнений, але якщо її і не існувало б, то її запросто можна було б розглядати як підрозділ соціолінгвістики, що зосереджує свою увагу на ґендерних особливостях мови і мовлення, зокрема на відмінностях у вживанні та розумінні мови чоловіками та жінками.
Зовсім не дивно, що особливу увагу подібним речам надавав свого часу феміністичний рух (і, мабуть, надає і зараз – оскільки я майже із ним не стикаюсь, то не можу стверджувати зворотнього). Рух феміністок, як відомо, зародився і мав найбільшу активність в англомовному світі, і шаловливі рученята «войовничих жінок» не оминули навіть засіб спілкування.
Спочатку може здатися загадковим, що можно було знайти образливого для жінки в самій структурі англійської мови, яка, за великим рахунком, не має навіть граматичної категорії роду. Якщо, наприклад, в іспанській мові іменники словосполучення «la casa en la playa» («будинок на пляжі») є жіночої роду, то їх відповідники в українській мові – чоловічого. Можливо, це і ображає якихось особливо чутливих іспанських чоловіків або українських жінок, я не знаю; але як англомовні жінки, так і англомовні чоловіки з цього приводу, здається, зовсім не мали б перейматися, адже англійське «the house in the beach» має іменники середнього роду, тобто такі, що не мають ознак статі (загалом, як відомо, майже всі іменники англійської мови не мають граматичної категорії роду). Але навіть така демократичність англійської мови з точки зору ґендерної політики не врятувала її від шквалу критики зі сторони феміністок. То що ж їм не сподобалось?..
Ідеологи фемінізму зробили відкриття, що, виявляється, багато слів англійської мови насправді пропагандують перевагу чоловіків над жінками. Не тільки у звичайних, нейтральних словах, що стосуються повсякденних предметів чи явищ, але – який жах! – майже у кожному слові, що стосується жінки, зашифровано щось чоловіче. Навіть в слові «emancipation» («емансипація») присутня морфема «man», тобто «чоловік»! Всі такі слова було затавровано як прояви сексизму (тобто такими, що порушують рівноправність статей) і були запропоновані відповідні замінники. Так, «emancipation» має стати «efemcipation» (від латинського «femma» – «жінка»); «history» («історія») – «herstory», де «his» («його») змінюється на «her» («її»); «woman» («жінка») – «wofem»; «menstruation» («менструація») – «femstruation»; «human» («людина») – «femman», і так далі, до повної перемоги історичної справедливості.
Деякі феміністки пішли значно дальше і вимагали використовувати займенники «воно» чи «вона» до Ісуса Христа, якому одним (перепрошую, «одною») з ідеологів феміністського руху Едвіной Саймс було надано жіноче ім'я «Кріста, Донька Божа», а традиційне зображення Христа було запропоновано замінити розп'ятою на хресті жіночою фігурою із оголеними грудьми...
Отак все непросто =) Зі своєї колокольні можу лише визнати, що використання «femman» замість «human» було б, напевно, справді більш справедливим, адже це підкреслювало б не тільки (і не стільки) рівноправність чоловіків та жінок, але й те, що людство складається із осіб протилежних статей та що його існування неможливе без кожної з них. Втім, мабуть, тоді б виникла проблема щодо дискримінації людей нетрадиційної орієнтації, яких важко причислити до якоїсь сторони. Можливо, додавання морфеми «gay» до слова «femman» вирішило б і це протичріччя? =)
