Epistula non erubescit!

 


Едуард Демерзель
Настрій: насичений

Староукраїнська лексикографія

Лексикографія від часів Київської Русі до XVI сторіччя

До часів Київської Русі належать невеликі рукописні словники («О именЂхъ и глемыхъ жидовьскымь азыкъмь», «РЂчь жидовьскаго азыка, преложена на роускоую» та інші), у яких тлумачаться переважно біблійські особові імена й топоніми, окремі старослов’янські слова («Тълкъ о неразоумны(х) словесе(х) псалтырных»), розкривається символ, або алегоричний зміст деяких слів у Псалтирі («Тълкованиіє неоудобь познаваємомь въ писаныхъ рЂчемь»), де перекладено малозрозумілі старослов’янам лексеми. На Русі перекладали також греко-візантійські тлумачення власних назв. Активно розвивається в Україні глосографія впродовж XIV – XVII століть. Перший церковнослов’янський український словник невідомого автора «Лексисъ съ толкованіємъ словенскихъ словъ просто» (не раніше 50-х pp. XVI ст., залишився в рукописі) складено із загально церковнослов’янських слів, небагатьох антропонімів і топонімів, налічує 896 вокабул (при 127 словах немає перекладів). У словнику зібрано глоси з різних джерел, використано й попередні лексикографічні праці. Вокабули розміщено за алфавітом, імена введено у формі називного відмінка однини, дієслова – в першій особі однини теперишнього часу. Багато слів подано не в вихідних формах. Матеріали «Лексиса...» згодом використали Лаврентій Зизаній та Памво Беринда.

Словники Лаврентія Зизанія та Памва Беринди

Етапним в історії української лексикографії став перший друкований словник – «Лексисъ сирЂчь реченія въкратцЂ собран(ъ)ны и из слове(н)ского языка на просты(й) рускій діялекть истол(ъ)кованы» Лаврентія Зизанія (Вільно, 1596). У пам’ятці – 1061 словникова стаття. В реєстрі – церковнослов’янські слова, перекладені староукраїнською літературною мовою, тому ця праця – перша спроба нормалізації лексичного складу двох мов. У «Лексисі...» уперше використано екземпліфікацію (приклади в тексті), застосовано паспортизацію, з якої видно, що реєстрові слова взято з церковнослов’янських книг Біблії. Вокабули розміщено за абеткою, яка нерідко порушується у зв’язку з прагненням автора розробляти поряд зі словом його деривати. Технічний засіб розмежування реєстру й перекладу – кома – дуже невиразний, бо часто застосовується й між словами в перекладній частині. Багатозначні вокабули й лексеми з відтінками в значенні Лаврентій Зизаній передає кількома еквівалентами, часом виділяючи значення й відтінки за допомогою індикаторів «и тыж», «албо», «или», «и» та ін. Іноді дається поглиблене пояснення розкриттям етимології реєстрового слова, зіставленням слов’янських лексем з грецькими та латинськими. У цьому словнику вперше слова проакцентовано.

Неоціненне значення в історії укр. лексикографії мав «Лексиконъ славеноросскій и именъ тлъкованіє» Памва Беринди, що вийшов у друкарні Києво-Печерської лаври 1627 (2-е вид. – 1653, у Кутейнській друкарні під Оршею в Білорусі). Тематично книга розділена на дві частини: «Лексиконъ» (диференційний церковнослов’янсько-український словник) та «Имена свойственная» (зібрання тлумачень власних назв - імен, топонімів і т.ін.). У словнику майже 7 000 статей.

Памво Беринда найповніше в староукраїнській лексикограіфї здійснив екземпліфікацію і точну паспортизацію вокабул. Реєстрове слово подається в звичайній для того часу формі (імена – в називному відмінку однини, дієслова – в першій особі однини теперишнього часу). Перекладна частина праці Памва Беринди – одне з найбагатших зібрань української лексики кінця XVI – початку XVII ст. Переклади зроблено загальнонародними чи літературними відповідниками. Ряд статей у «Лексиконі» мають характер енциклопедичних. Автор нерідко пояснює слова, особливо іншомовні, розкриваючи їхню етимологію. Уперше в українській лексикограйії Памво Беринда вказує на метафоричне й образне вживання слова за допомогою позначок «переноснЂ», «инорЂчнЂ», «метафор.» тощо. По суті першим у східнослов’янській лексикографії автор вводить граматичні ремарки й відсилання (ремарка – «зри», «зр.»). Застосовуючи орфографічні норми Мелетія Смотрицького, він сприяв правописній стабілізації староукраїнської літературної мови. «Лексиконъ...» Памва Беринди – найвище досягнення української лексикографії старої доби.

Значним явищем в українськії лексикографії була анонімна рукописна праця серед. XVII ст. «Синоніма славеноросская» – перший український словник активного типу (тобто з українським реєстром), українсько-церковнослов’янський лексикон, укладений на Наддніпрянщині. Це зворотна переробка «Лексикона...» Памва Беринди, головним чином першої його частини. На основі кількох статей книги автор укладав одну статтю чи навпаки – на основі однієї статті «Лексикона...» – кілька нових. У «Синонімі...» близько 30 вокабул не перекладено, отже, праця не завершена. У реєстрі пам’ятки близько 5 000 вокабул, розміщених за абеткою у прийнятих в староукраїнській лексикографії вихідних формах. Вокабули не відокремлені від перекладу роздільними знаками, ремарок немає (крім відсилання «зри»).

Діяльність Єпіфаня Славинецького

Наступний етап у розвитку староукраїнської лексикографії тісно пов’язаний з творчістю Єпіфанія Славинецького, який у кінці 30-х – на початку 40-х pоків XVII сторіччя під час роботи в Київському колегіумі уклав «Лексиконъ латинскій». Це латинсько-церковнослов’янський словник, реєстр якого базується на праці італійського лексикографа епохи Відродження А.Калепіно. Звідси взято й граматичні та інші ремарки. «Лексиконъ латинскій» – найбільша лексикографічна праця, створена в Україні за минулі століття і налічує 27 000 статей. Обравши для перекладу церковнослов’янську мову свого часу – цю міжслов’янську писемну мову, автор наочно довів, що її можливості не менші, ніж можливості латинської мови. У тих випадках, коли вокабули не мали еквівалентів у звичайній (конфесійній) церковнослов’янській мові, Єпіфаній Славинецький наводив відповідники з рідної української, створював нові слова за українськими й церковнослов’янськими зразками, кальки, залучав запозичення, тлумачив такі лексеми. Перекладну частину дуже збагатили українські лексичні еквіваленти й тлумачення, вміщені іноді поряд із церковнослов’янськими. Велика кількість реєстрових слів, особливо з побуту, сфери матеріальної культури, медицини, ботаніки, зоології, географії тощо, перекладена тільки українськими еквівалентами. Хоч «Лексиконъ латинскій» залишився в рукописних списках (найдавніший датовано 1642), він став базою для створення нових вітчизняних і зарубіжних словників.

У кінці 40-х pоків XVII століття Єпіфаній Славинецький разом із Арсенієм Корецьким-Сатановським у Києві уклали «Лексиконъ словено-латинскій» (первісний список датується 1650) – церковнослов’янсько-латинський словник (близько 7 500 статей). Основне джерело вокабул «Лексикона словено-латинского» – «Лексиконь...» Памва Беринди. Автори використали також польсько-латинсько-грецький словник польського філолога Г. Кнапського. У реєстрі «Лексикона...» Єпіфанія Славинецького та Арсенія Корецького-Сатановського засвідчується чимало української лексики. Це – одне з найбільших зібрань церковнослов’янської лексики XVII століття. У Москві Єпіфаній Славинецький уклав свою третю лексикографічну працю – «Книга лексиконъ греко-славено-латинскій» (дата створення невідома; в рукопису).

До староукраїнського періоду примикає творчість лексикографа початку  XVIII ст. І. Максимовича, який уклав великий латино-церковнослов’янський (української редакції) словник «Dictionarium latino-slavonum» (1724, залишився в рукопису).



Рекомендовать запись
Оцените пост:

Показать смайлы
 

Комментариев: 9

А как возник украинский язык?
Ееее... Ну це окрема тема =) У мене є сбірка матеріалів, де описується розвиток української мови і правопису майже від РУсі до наших часів, і я їх обовязково опублікую, одразу після того, як завершу із українським словникарством =) Тож запрошую до свого блогу і надалі ;)
Доречі, якщо вас справді цікавлять такі теми, то можете відслідковувати подібні публікації за тегом "мовознавство", наприклад, підписавшись через RSS =)
Страшенно дякую :) Бо мене все цікавить, а часу на все не вистачає :(
В мене так само =)

цікаво було б той греко-словяно-латинський словник подивитись )) латинь колись вивчала, тож маю уявлення про ту мову, а от з грецькою взагалі не знайома ((

О, поняла наконец-то. Древнерусский и древнеукраинский - одно и то же.

Ну, взагалі ця мова давньослав'янською називається =)

)))


 



Теги

Наш кандидат


Опрос

Как вы относитесь к пробуждению Ктулху?


Интересы

Антиинтересы

Банери


Google Analytics

MAP

Кількість моїх шанувальників в


About me
Тест на украинскость от "КП" в Украине"
Ваш индекс
украинскости: 75
«Поздравляем, ты – нормальный среднестатистический украинец. Вступать в УПА еще рано, но ты рад, что не москаль - и слава богу! И героям слава!»
 
100.gif 0.gif Пройти тест!
ОБОЗ.ua