Epistula non erubescit!

 


Едуард Демерзель
Настрій: добрий
Музика: Максим Леонидов - Песенка студента

Що читаємо? Толстой і Достоєвський? В пєчь їх!!!

Зміна програми шкільного курсу зі світової літератури – наразі одне з найгарячіших питань освіти (зрозуміло, після славнозвісних випускних тестувань). Маю визнати, що, на відміну від більшості подій, які останнім часом діються в нашій державі, до змін у цьому питанні я ставлюся дуже схвально.

Коли дерева були ще великими, а автор цих строк – маленьким (і ходив до школи), то існував здоровенний курс російської літератури, який займав не тільки чи не більше часу аніж українська та світова літератури разом узяті, але й знайомив школярів із купою непотрібних (на мою думку) речей. Так, я осилив перші два тома «Війни та миру», але потім одразу перейшов до четвертого. «Анну Карєніну» я закрив на другій сторінці. «Злочин та кару» я прочитав від початку до кінця, але «Братів Карамазових» навіть не відкривав. Ряд можна продовжувати і далі... Навпаки, прочитавши «Старого та море», я взявся за повне зібрання Гемінгвея, який, окрім названого твору, до програми, по суті, і не входив...

Ні, я не хочу торкатися питання актуальності настільки глибокого (тисячі сторінок!) знайомства із життям російського панства початку XIX сторіччя для сучасної молоді (хоча, можливо, і варто було б). Просто хочу спитати: скільки всього цікавого пропускали учні через те, що майже всю третю чверть енного класу їх катували Толстим, а другу – Достоєвським?... Чи не краще було б ознайомити їх, наприклад, лише з «Анною Карєніною» та «Злочином і карою», а кому впала б до вподоби творчість вказаних письменників, самі б взялися до «Війни і миру» та інших «бєсов»?..

Сподіваюся, зрозуміло, що я підводив ґрунт не під звільнення програми від російських письменників як таких. Адже не тільки російські письменники страждали графоманством, і «Сагу Форсайтів», і повні два томи «Дон Кіхота» я б також не підпускав до шкільної програми на відстань враження протитанкової ракети (щоправда, на відміну від романів Толстого чи Шолохова, світла думка повністю вивчати в школі мамонтооб'ємні твори Голсворсі чи Сервантеса чомусь нікому не прийшло до голови – але то таке...) Я просто хотів акцентувати увагу на необхідності звільнення часу програми від, можливо і архікласичних, але ж величезних і нудних творів, на користь інших, менш обширних, але не менш глибоких речей.  Звичайно, тут кожен міг би запропонувати свою заміну, від латиноамериканського магічного реалізму до японської поезії хайку. І жарт в тому, що все це можна організувати викинувши, наприклад, лише кілька томів «Війни та миру»! Чи не варте знайомство із літературою двох великих цивілізацій опису страждань П'єра Бєзухого? (Бєзухій – саме так написав у контрольному творі з літератури один мій добрий знайомець, який божевільно великого роману не брав  навіть до рук, – і я буду останнім, хто його звинуватить за це :) ) Питання, як на мене, риторичне, і я з радістю наблюдаю за тим, як наше міністерство освіти рухається у вірному напрямку. Слава Ніколаєнку та Вакарчукові! :)))

Мені справді дуже болить, що замість однієї графоманської роботи мільйони дітей могли б доволі ретельно ознайомитись, наприклад, з літературою цілої Скандинавії. Цей регіон Європи, як на мене, взагалі дуже обділений увагою літературознавців. Впевнений, якщо спитати в достатньої кількості людей про те, яких скандинавських письменників вони знають, то, можна битися об заклад, що більше половини відповідей співпадуть. Данія – Ганс Хрістіан Андерсен, Норвегія – Генріх Ібсен, Швеція – Астред Ліндгрен, Фінляндія – Туве Янсен... Хтось із найпродвинутіших, почесавши потилицю, пригадає «норвезького Муракамі» – Ерленда Лу... На цьому все, мабуть, і закінчиться. Нажаль. Адже країни колишньої Кальмарської унії мають доволі багату літературу і талановитих письменників. І з творами деяких з них, аби ліквідувати діру в пізнанні, можна буде ознайомитись на сторінках літературної спільноти. А почнемо ми з літератури держави, яка подарувала сучасній молоді HIM, Nightwish, Rasmus і купу інших неординарних виконавців. Але звернемось ми до літератури саме Фінляндії не через повагу до Тар'ї Турунен чи Віллє Вало, а через те, що починати завжди треба із чогось веселого, і саме таку книгу нам дарує країна Суомі. Але про це - наступного разу :)



Рекомендовать запись
Оцените пост:

Показать смайлы
 

Комментариев: 19

цікавенько почитати. пам'ятаю, колись зміни освітньої програми були найулюбленішими темами дискусій з подругою. Чимало ми хотіли реформувати. Ти маєш рацію, дійсно багато ми втрачаємо. Японську літературу я відкрила для себе нещодавно, в цьому році. Сором! нічого дивного, наша вчителька обожнювала російську літературу, та її і не можу винити в тому, сама поважаю Толстого та Достоєвського. і ніколи не пошкодувала, що прочитала повністю "Войну и мир" та "Анну Каренину". Не скажу, що сподобалось, але точно не зашкодило мені. А от "Преступление и наказание" - це, на мій погляд, шедевр. взагалі, до Федора Михайловича по особливому ставлюся. Мені шкода іншого часу, який я марно витратила на інтеграли, формули, хімічні процеси, a+b etc., якими ніколи не цікавилася. Вчила, здавала і забувала назавжди. Жах! краще б читала б літературу! Отак

Нє, потрібно відділити мух від котлет. Інтеграли і хімічні формули - то з іншої опери, і освіченій людині мати про них уяву необхідно :) Тобто ми приймаємо, що час, який виділяється на літературу у програмі, - то є константа, і наша справа лише оптимізувати цей час, заповнивши його тією чи іншою літературою :)

У вас тут такі цікаві теми.

Стовідсотково підтримую!!!!! а що до тих величезних творів, то їх можна включати в програму оглядово, наприклад викладаючи дітям зміст і пропонуючи до почитання лише невелику частину. Тоді дійсно, хто зацікавиться - сам прочитає. Крім того, шкода, що до шкільних програм практично зовсім не включені сучасні писменники. А ще, памятаю в школі страшенно шкодувала всіх своїх однокласників, коли з програми виключили Маркеса. Яж бо ще за рік до того прочитала "100 років самотності" і знала, яка це потужна штука. :)

Во-во :) Кажуть, ніби американці всю літературу вивчають по хрестоматіях, де надано короткий зміст творів, з якими необхідно ознайомитись. Як на мене, саме цей шлях дуже корисний при ознайомленні з велетенськими творами. Краще замість одного великого 10 малих прочитати :) Щоправда, "Сто років самотності" - теж немаленька штука, але в том "Війни та миру" легко вписується :)

дуже люблю "100 років самотності". треба купити книжку і ще раз прочитати. Маркес вміє загоняти. :)

підтримую всіма руками і ногами і іншими частинами тіла! :) величезні твори справді можна описово подавати у хрестоматіях, ато як згадаю війну і мир - купа вбитого часу... хоча сто років самотності ніби й теж великий твір, та чомусь прочитався на одному диханні...

мама дорогая, а почему в украинской транскрипции папа Хэм так пишется?!

Ну взагалі, йдуть ще дискусії, як правильно - Гемінгвей, Хемінгвей чи Ґемінґвей. Так що я можу і помилятись )))

последний вариант вообще ужасен, в оригинале звонкого "г " совсем никак не слышно, збоченци.

Чесно кажучи, особисто мені більш подобається "Хемінгвей" - звучить майже так, як оригінал. Але за правилами правопису, наскільки я памятаю, у власних іменах латинське "H" транскрибується за допомогою "Г", а "G" - "Ґ"...

согласна, этот вариант похож на оригинал. а правила - в топку, они же извратят иностранные фамилии и имена, Как когда-то извратили фамилию Айнштайн.

Просто її колись в російській мові "ізвратілі" на "Ейнштейн", а тепер не дуже звично українською чути як "Айнштайн". Але справа у тому, що пімецькою прізвище пишеться "Einstein", де дифтонг "ei" читається як "ай". І саме від цього пішла різниця між російською і українською: в російській мові запозичення засвоюються через морфологію, тобто по написанню, а в українській - через звучання, тобто через фонетику. Взагалі, українська мова - фонетична, а російська - ні: всім відомо українське дитяче "як слИшу так і пИшу", і російське "жы-шы пиши с буквой И" :)

вот если ориентироваться на звучание, то никаких звонких звуков в ""Хэмингуэй" быть не может. Они там мне звучат просто-напросто.

Гм... Якщо чесно, то "Г" більш дзвінка, ніж "Ґ". "Ґ" - то російське "Г", а українське "Г" - то те що в Москві називають "ГЕ" )))) Тоді, виходить, "Hemingway" повинно бути "Хемінґвей"... От і добре, день пройшов не здарма, тепер так і писатиму )))

аааа

Hemingway

ну где тут Ґ?! произнеси вслух, ну пожалуйста!

Ну я как не произношу, получается тока 2 варианта:

1) вообще без "g" (тогда носовое "n" получается);

2) или с "g", которое в таком случае всё же "ґ", а не "г" :) (то есть в русском оно правильно "г", а в украинском, соответственно, должно быть "ґ").

Во как о_О

Перечитав ще раз твій пост і зрозумів, що першу частину мого не треба було писати, але хай вже буде :)

"Я просто хотів акцентувати увагу на необхідності звільнення часу програми від, можливо і архікласичних, але ж величезних і нудних творів, на користь інших, менш обширних, але не менш глибоких речей." +1000000


 



Теги

Наш кандидат


Опрос

Как вы относитесь к пробуждению Ктулху?


Интересы

Антиинтересы

Банери


Google Analytics

MAP

Кількість моїх шанувальників в


About me
Тест на украинскость от "КП" в Украине"
Ваш индекс
украинскости: 75
«Поздравляем, ты – нормальный среднестатистический украинец. Вступать в УПА еще рано, но ты рад, что не москаль - и слава богу! И героям слава!»
 
100.gif 0.gif Пройти тест!
ОБОЗ.ua