Фраза фільму: «Це – природне явище... І нам не зрозуміти його до кінця...»

Перші кадри фільму «Явище» (The Happening) показують, як люди в Центральному Парку Н'ю-Йорка починають вбивати себе. Поступово масові суїциди розповсюджуються по цілому північно-східному узбережжю Сполучених Штатів. Першим поясненням цьому явищу є терористичні акти із використанням хімічної зброї, і натовпи міських жителів втікають із міст до сільської місцевості з надією на порятунок. Серед втікачів із Філедельфії і головні герої стрічки – вчитель біології Еліот Мур (Марк Уолберг) із дружиною Альмою (Зуі Дешанель) та його колега Джуліан (Джон Легуізамо) із донькою Джес (Ешлін Санчез). Вже поза містом втікачі розуміють, що навіть тут вони не знайдуть безпечного місця – невідоме явище переслідує людей скрізь і, здається, має причиною зовсім не чергову страшну витівку Бін-Ладена... Згодом з'ясовується, що, залишаючи міста, люди йшли не від, а безпосередньо до небезпеки, адже причиною явища є рослини, які виділяють в повітря нейротоксини, що примушують людей вкорочувати собі віку. Викиди нейротоксинів спочатку провокуються великими групами людей, потім все меншими і меншими, що примушує втікачів розбиватися на дрібніші і дрібніші групи. Вреші-решт Еліот, Альма і Джес опиняються в дикій глушині, в занедбаному маєтку напівбожевільної старухи (Бетті Баклі), де їм залишається лише очікувати вироку долі...

Таким в короткому переказі є сюжет фільму. Величезна кількість аналітиків і глядачів розкритикували автора сценарію і режисера, Найта Ш'ямалана («Шосте відчуття», «Знаки», «Дівчина з води»), за те, що суть стрічки начебто безглузда. «Рослини-вбивці і зникнення інстинкту самозбереження – то неймовірна маячня,» – зазначили вони. В такому разі треба було б констатувати, що і життя – неймовірна маячня. Звичайно, фігури, завмерлі, наче манекени, посеред яскравої зеленої галявини із жовтими веселими кульбабами, – не зовсім те, що ви очікуєте побачити у трилері. Але зважаючи, що в деяких мегаполісах тополиний пух та пил амброзії насправді викликають чимало серйозних проблем зі здоров'ям людей і навіть летальні випадки, а суїциди під впливом різних загадкових природних явищ неодноразово були зафіксовані, то сюжет Ш'ямалана виглядає набагато більш реалістичним ніж будь-який фільм-катастрофа, бачений до нього. Принаймні, в дійсності тисячі і тисячі людей гинуть від землетрусів, цунамі, укусів комах і харчових отруєнь, а от натовпів кровожерливих монстрів чи злих прибульців ще ніхто не бачив (на щастя). І саме надзвичайний реалізм фільму є однією з його головних переваг.

Нажаль, того самого не можна сказати про гру акторів. До цього фільму виконавців головних ролей стрічки я практично не знав, тому випала рідкісна можливість об'єктивно оцінити їх гру, не спираючись на вже існуючі симпатії чи антипатії.

Марк Уолберг не сподобався. Можливо, в нього добре виходить (так кажуть) грати крутих хлопців («Ідеальний шторм», «Відступники», «Планета мавп»), але повірити в те, що він викладач біології я так і не зміг. Як кажуть, «обличчя, не зіпсоване інтелектом»... Але це ще можна було б стерпіти, якби воно було «зіпсоване» хоча б якими-небудь емоціями. Насправді ж склалося таке враження, що екстрені ситуації, в які постійно потрапляють герої, Еліота Мура ажніяк не хвилюють...

Повною протилежністю Уолбергу і справжньою окрасою фільму стала Зуі Дешанель, яка зіграла жінку Еліота, Альму. Багацько глядачів і критиків «заплямували ганьбою» актрису через те, що вона, мовляв, занадто обертає очима, що майже вилазять із орбіт, але при цьому чомусь забули, що грає вона дещо істеричну, невпевнену в собі і в своїх відчуттях до чоловіка особу, яка знаходиться в стадії осмислення того факту, що життя, яким вона його знала до цього, дішло свого кінця. Власне, неприродньо круглі очі Альми – одне з найсильніших вражень від фільму. Крім того, зосередивши всю злість на очах Дешанель, більшість критиків не помітили іншої її, я б сказав, геніальної риси – вміння чітко виражати емоції мімікою і рухами тіла. Особливо яскраво це можна побачити в двох сценах: на початку фільму, коли Альма незадоволена і роздратована мобільником, і в кінці фільму, коли вона нетерпляче очікує на результати тесту із вагітності. Слів – нуль, але кілька рухів руками, тремтіння ніг, кілька поворотів голови, декілька доторків до волосся – і глядач розуміє стан героїні набагато краще, ніж якби це було сказано прямо...

Звичайно, говорячи про акторський склад, маємо відзначити і Бетті Баклі, яка дуже вдало зіграла схиблену старушенцію: кадри, коли вона гасає навкруги будинку і б'ється головою у стіни та вікна, – одні з найстрашніших у фільмі.

Дуже цікавою і незвичайною, як на сучасний день, є особливість фільму, яка полягає в тому, що він зроблений в стилі класичних трилерів 50-60-х років минулого століття, коли в розпорядженні режисерів не було ані значних спецефектів, ані комп'ютерної графіки. Найт Ш'ямалан підкреслював, що він орієнтувався на «Птахів» Хічкока та «Викрадачів тіл» Роберта Вайза. І, треба відзначити, відтворити дух подібних стрічок йому вдалося: атмосферу страху створюють не натовпи кровожерливих монстрів чи квартали падаючих хмарочосів, а постійне напруження, яке нагнітається звідусіль. Порив вітру. Перерізані віни. Покачування гілок дерева. Встромлена в шию в'язальна спиця. Квіти, що хиляться до землі... Легке шепотіння трави – і тиша. І як квінтесенція всього існування людства – реклама на білборді станції відпочинку. «You Deserve This». Ви на це заслуговуєте... Невидима, незрозуміла загроза, проти якої немає порятунку, якій неможливо протидіяти, незалежно від того, слабкий ти чи сильний, дурний чи розумний... Ти – ворог передусім сам собі, і це справді лякає.

Не можна, звичайно, сперечатися і з тим, що фільм має вдосталь і вад. По-перше, це деякі деталі, які спочатку нібито підкреслюються, але історія яких потім не отримує ніякого розвитку (наприклад, зникнення бджіл). По-друге, – не дуже глибоко продумані персонажі, скупі, неяскраві діалоги. Останнє, щоправда, вибачити значно легше, адже «Явище» – це не кінокомедія, де жонглювання словами виграє визначну роль, і не персональна драма, де треба глибоко занурюватись в долі героїв. Ця стрічка про інше. Так, її ідея лежить на поверхні, але від того вона не стає менш важливою: знищуючи свою планету, ми знищуємо і себе. Природа сильніша за людство зі всіма його науками та технологіями. З року в рік ми бачимо в програмах новин все більше репортажів про посухи і повені, землетруси і цунамі, торнадо і епідемії нових вірусів. Це – лише попередження. І якщо ми врешті-решт не зробимо необхідних висновків, ми приречені. Час ще є, але його все менше... І знищення людства не буде помстою і боку Природи, а лише необхідним актом самозахисту. Кліше? Можливо. Але у голівудського фільму авдиторія в тисячі раз більша, ніж у приватних тусовок Альберта Гора, і саме тому яскраво реалістична стрічка-застереження «Явище» набагато корисніша, ніж всі разом узяті екранізації фантастичних «армагедонів» та «війн світів».

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ ПРО ЦІКАВЕ КІНО

Режисер: М. Найт Ш'ямалан (M. Night Shyamalan)

Сценарій: М. Найт Ш'ямалан (M. Night Shyamalan)

В ролях: Марк Уолберг (Mark Wahlberg), Зуі Дешанель (Zooey Deschanel), Джон Легуізамо (John Leguizamo), Ешлін Санчез (Ashlyn Sanchez), Бетті Баклі (Betty Buckley)

Актор фільму: Зуї Дешанель

Жанр: трилер, драма

Рік випуску: 2008

Країна виробництва: США/Індія